З початком вересня в Україні знову повертається до життя тема шкіл. Міністерство освіти повідомляє: за парти, у буквальному чи віртуальному сенсі, сяде близько 3,5 мільйона дітей. З них майже кожен дев’ятий продовжить навчання онлайн. Це приблизно 400 тисяч учнів. Чимала цифра, якщо уявити цілу область школярів, які не йдуть до класів, а вчаться через екран.
Хто залишиться вдома
Заступниця міністра освіти Надія Кузьмичова пояснила, що переважна більшість цих дітей — мешканці Харківщини. І це не дивно, адже область постійно під обстрілами. Друга група — це ті, хто виїхав із Донецької області або залишився там. А ще є Луганщина — там школи взагалі не відкриваються.
До цього списку додається й Херсонська область. Хоча цікаво, що навіть у таких складних умовах вісім шкіл на Херсонщині все ж готуються зустріти дітей — хтось у звичайному форматі, хтось у змішаному. Запоріжжя теж у переліку: значна частина школярів там залишиться на дистанційці.
Регіональні контрасти
Варто зазначити, що ситуація дуже різниться від області до області. У центральних і західних регіонах навчальний рік стартує переважно у звичному режимі. Батьки там більше переймаються підручниками й формою, ніж сигналами повітряної тривоги. А от на сході та півдні головне питання звучить інакше: чи є взагалі змога пустити дитину до класу без ризику.
Дистанційка як реальність
Для багатьох родин онлайн-навчання стало новою нормою. У когось вже навіть сформувалась своя "шкільна зона" вдома: ноутбук, стіл, навушники. Але є й проблеми. Наприклад, якісний інтернет не завжди доступний, а ще дітям важко довго концентруватися перед екраном. До того ж не кожна сім’я має кілька пристроїв, якщо дітей двоє чи троє.
Цікаво, що самі діти по-різному ставляться до цього формату. Одні кажуть, що так навіть легше, бо можна вчитися у футболці й не витрачати час на дорогу. Інші — навпаки: їм бракує друзів, живого спілкування, навіть шуму на перерві.
Безпека як пріоритет
Причина дистанційного формату очевидна — безпека. Міністерство освіти неодноразово підкреслювало: якщо немає укриттів або школа стоїть у зоні постійної небезпеки, ніхто не ризикуватиме дітьми. Тому там, де є загроза, одразу переводять на онлайн. Навіть якщо це здається незручним.
Експерти вже обговорюють, що після війни система освіти потребуватиме серйозного перегляду. Бо зараз фактично формується новий досвід — покоління дітей, які частину шкільного життя провели дистанційно. І це матиме наслідки: і в навчальних результатах, і в психології.
Між війною та освітою
Усе це показує: українська школа сьогодні перебуває на лінії тонкого балансу між навчанням і виживанням. Для когось 1 вересня — це букети й перший дзвоник. Для когось — новий ноутбук і розклад Zoom-уроків. Але для всіх дітей залишається головне — продовжити навчання, хай навіть у зовсім незвичному форматі.
Джерело: 5692.com.ua
