Є місця на Землі, куди офіційно заборонено заходити. Одні закриті через небезпечні руїни, інші – через незрозумілі явища, які не можуть пояснити навіть учені. Уряди кількох країн ввели суворі обмеження – і за кожним рішенням стоїть своя історія.
РБК-Україна розповідає з посиланням на Far & Wide про 10 найбільш містичних локацій світу, які стали забороненими зонами через незрозумілі явища та небезпеку.
Більше цікавого: Застрибнути в останній вагон: 3 карпатських села, де є лижі, але нема цін Буковелю
Острів Повелья, Італія – місце мільйона смертей
Між Венецією та островом Лідо ховається невелика суша, про яку місцеві воліють мовчати. Острів Повелья – одне з найпохмуріших місць Європи.
Під час середньовічних епідемій чуми тисячі заражених звозили сюди помирати. За деякими підрахунками, на острові знайшли смерть понад 160 000 людей – і більшість із них поховані прямо в землі, якою ходять туристи. Кажуть, що ґрунт острова на чверть складається з людського попелу.
У XX столітті тут відкрили психіатричну лікарню – і вона проіснувала недовго. Персонал масово звільнявся, пацієнти розповідали про голоси та тіні. За легендою, головний лікар після кількох років роботи збожеволів і кинувся з дзвіниці.
Сьогодні Італія офіційно забороняє відвідування острова – через небезпечні споруди та берегову ерозію. Але рибалки, які пропливають поруч, розповідають: вночі з острова чутно крики.
Форт Бхангарх, Індія – єдине місце, де уряд офіційно визнає привидів
Більшість урядів ніколи не визнають існування паранормального. Індійська Археологічна служба – виняток.
Форт Бхангарх, збудований у 1600-х роках у штаті Раджастан, офіційно закритий від заходу до сходу сонця. На вхідній табличці прямо написано: "Вхід після заходу сонця суворо заборонено".
Жоден інший охоронюваний об'єкт в Індії не має подібного застереження. Офіційна причина – дика природа і нестабільні руїни. Але народна легенда інша: за переказами, чаклун прокляв місто після того, як місцева принцеса відкинула його залицяння. Місто спорожніло за одну ніч – і ніхто більше не наважився тут жити.
Туристи, які заходили після заходу сонця всупереч забороні, розповідали про дезорієнтацію, голоси й відчуття що за ними спостерігають. Поліція, яка патрулює периметр, відмовляється заходити всередину після темряви.
Острів Повелья, Італія (фото: Вікіпедія)
Ліс Аокігахара, Японія – де компас перестає працювати
Ліс Аокігахара займає 13,5 квадратних миль біля підніжжя гори Фудзі – і є одним із найтихіших місць на планеті. Не романтично тихих, а моторошно тихих. Звук тут поширюється погано – густий полог поглинає все.
Але є ще одна особливість: компаси в лісі поводяться дивно. Вулканічна порода під ґрунтом містить залізо, яке збиває магнітну стрілку. Туристи, які відходять від стежки, втрачають орієнтацію навіть у світлий час доби.
Японська влада встановила попереджувальні знаки та обмежила доступ до частини стежок. Рейнджери регулярно патрулюють ліс і знаходять речі, залишені людьми, які зайшли сюди й не повернулися.
Місцеві вірять: в лісі блукають духи людей, які не знайшли спокою. Саме тому дерева тут ростуть у незвичних формах – скручені, перекручені, ніби щось тягне їх до землі.
Паризькі катакомби, Франція – місто мертвих під містом живих
Більшість туристів знає про катакомби Парижа. Але мало хто знає, що відкрита для відвідувачів ділянка – лише 1,7 милі з майже 300 миль підземних тунелів.
Решта закрита. Офіційна причина – небезпека заблукати. Неофіційна – там є речі, які влада вважає за краще не афішувати.
Катакомби були створені наприкінці 1700-х років для розв'язання проблеми переповнених паризьких кладовищ. Сюди перенесли останки приблизно шести мільйонів людей – акуратно складені в штабелі вздовж тунелів.
Є люди, які називають себе "катафілами" – вони нелегально досліджують закриті ділянки. Деякі розповідають про відчуття присутності, звуки кроків і голоси без джерела. Кілька дослідників загубилися в закритих тунелях і не були знайдені живими.
Французька поліція регулярно затримує порушників і штрафує їх. Але катафіли продовжують спускатися вниз – і кажуть, що зупинитися неможливо.
Ліс Аокігахара (фото: Вікіпедія)
Острів Хашіма, Японія – місто-привид посеред моря
У 1916 році острів Хашіма був найгустонаселенішим місцем на Землі – 835 людей на квадратний кілометр. Тут жили шахтарі і їхні родини, тут були школи, лікарні та кінотеатри. Острів мав прізвисько "Лінкор" – через форму і масивні бетонні споруди.
У 1974 році вугільна шахта закрилася. За кілька місяців острів спорожнів повністю – люди залишали все: меблі, одяг, дитячі іграшки. Ніхто не збирався повертатися.
Сьогодні бетонні будівлі руйнуються під постійним натиском морського вітру і солоної води. Японська влада дозволяє лише обмежені екскурсії з гідом – і лише на кількох безпечних майданчиках. Більша частина острова закрита через ризик обвалу.
Але туристи, які приїжджають сюди, розповідають про незрозумілий дискомфорт – відчуття що за тобою спостерігають із порожніх вікон. Фотографи, які відвідали острів, кажуть: знімки часто виходять із дивними артефактами, яких не було під час зйомки.
Більше цікавого: Життя на кістках: міста України та світу, збудовані на старих цвинтарях
Ліс Хойя-Бачу, Румунія – де дерева ростуть по спіралі
Ліс поблизу Клуж-Напоки в Румунії виглядає як декорація до фільму жахів – і виглядає так не завжди через освітлення. Дерева тут ростуть у незвичних формах: скручені по спіралі, зігнуті під прямим кутом, перекручені самі навколо себе.
Учені виявили незвичайні закономірності росту – але пояснити їх не змогли. Ґрунтовий аналіз не виявив нічого аномального.
У середині XX століття звідси почали зникати вівці. Потім військові патрулі, які несли службу в лісі вночі, почали повідомляти про незрозумілі явища: вогні без джерела, голоси, раптова дезорієнтація.
Румунські чиновники офіційно не рекомендують відвідувати віддалені ділянки лісу – через погану видимість і ризик заблукати. Але місцеві мають іншу версію: ліс "вибирає" кого впускати. І не всіх випускає назад.
Острів Хашіма (фото: Вікіпедія)
Острів Норт-Брат, США – карантинний острів з темним минулим
Острів Норт-Брат розташований за кілька хвилин їзди від Бронкса – але дістатися до нього неможливо. Нью-Йоркське місто суворо забороняє відвідування.
На початку XX століття тут розміщувалася карантинна лікарня Ріверсайд – для хворих на туберкульоз, черевний тиф і віспу. Саме сюди привезли тих, хто вижив після катастрофи пароплава "Генерал Слокум" у 1904 році – найбільшої морської катастрофи в історії Нью-Йорка, в якій загинуло понад 1000 людей.
Після закриття лікарні в 1960-х роках острів захопила природа. Дерева проросли крізь підлоги, ліани обвили стіни, дахи обвалилися всередину. Сьогодні острів є пташиним заповідником – і саме це є офіційною причиною заборони.
Але фотографи, яким вдавалося потрапити туди нелегально, розповідають про моторошну атмосферу покинутих палат – де досі стоять медичні ліжка і залишилося обладнання.
Санаторій Вейверлі-Гіллз, США – де смерть ходила коридорами
Високо над Луїсвіллом у штаті Кентуккі стоїть масивна споруда, яку місцеві охрестили "найстрашнішим місцем Америки".
Санаторій Вейверлі-Гіллз працював на початку XX століття як туберкульозна лікарня – в епоху до антибіотиків, коли єдиними "ліками" були свіже повітря і хірургічне втручання. Тисячі пацієнтів померли тут. Ходили чутки про медичні експерименти на хворих.
Для транспортування тіл у лікарні був побудований спеціальний тунель – щоб живі пацієнти не бачили скількох виносять щодня. Цей "тунель смерті" досі існує.
Після закриття в 1961 році кілька спроб реконструкції провалилися через порушення техніки безпеки. Місто неодноразово обмежувало доступ. Сьогодні тут проводяться екскурсії – але під суворим контролем і лише вдень. Нічні тури існують окремо – і записатися на них можна за кілька місяців.
Санаторій Вейверлі-Гіллз (фото: Вікіпедія)
Гамберстоун, Чилі – привид нітратного міста
У пустелі Атакама на півночі Чилі стоїть місто, яке зупинилося в часі. Гамберстоун процвітав у XIX столітті завдяки видобутку нітратів – і занепав так само стрімко, як розцвів.
Коли нітратна промисловість рухнула на початку 1900-х, жителі пішли – залишивши все. Стільці, тарілки, одяг, дитячі іграшки. Пустеля зупинила гниття: тут майже немає вологи, тому речі збереглися так, ніби люди вийшли за двері не повернулися.
Порушники, які проникали в місто вночі, отримували травми через нестабільні підлоги та обвалені дахи. Були випадки вандалізму. Чиновники кілька разів повністю закривали доступ.
Сьогодні Гамберстоун – об'єкт ЮНЕСКО. Вхід дозволений лише з офіційним гідом і після отримання дозволу. Але навіть гіди кажуть: після заходу сонця тут відчуваєш щось незрозуміле.
Ла Норія, Чилі – місто, де мертві виходять з могил
Ла Норія – старша і страшніша сестра Гамберстоуна. Це покинуте шахтарське містечко в пустелі Атакама, яке занепало ще раніше.
Але головна моторошність – не порожні будинки. А кладовище. Місцевий ґрунт настільки сухий, що похоронні ящики з часом виходять на поверхню. На кладовищі Ла Норії можна буквально побачити скелети та фрагменти тіл – вимиті з могил після рідкісних дощів або просто підняті ерозією.
Поліцейські патрулі, які забезпечували безпеку периметра, повідомляли про незрозумілі переміщення і звуки вночі.
Влада обмежує доступ через нестабільні споруди й повну ізоляцію – найближчий населений пункт за кілька годин їзди. Якщо щось піде не так – допомога не прийде швидко.
Гамберстоун, Чилі (фото: Вікіпедія)
Вас може це зацікавити:
- Де можна погрітися в березні після зими: країна стародавніх інків, де океан як молоко
