Українські сили продовжують бити по енергетичній інфраструктурі Росії, і, здається, роблять це дедалі частіше. В ніч проти четверга було завдано удару по Костромській ГРЕС — це одна з найбільших теплових станцій країни-агресора. За підрахунками видання "Агентство", це вже 27-ма атака по російській енергосистемі від початку осені. Для порівняння: стільки ж було за весь минулий рік. Тенденція очевидна — темп зростає, і в листопаді, схоже, він лише посилюється.
Що відомо про останню атаку
З оприлюднених фото й відео, зокрема від ASTRA, видно, що після удару загорілася газорозподільна площадка біля станції. Місцева влада заявила, що атаку "відбили", і перебоїв із постачанням струму нібито не було. Костромська ГРЕС — величезна: її потужність понад 3,7 гігавата, а це приблизно півтора відсотка всієї електроенергії, яку виробляє Росія.
Динаміка за останні місяці
Починаючи з вересня, кількість ударів різко зросла. Якщо з січня по серпень російські джерела повідомляли лише про одинадцять атак, то у вересні їх стало шість, у жовтні — чотирнадцять. А вже з початку листопада зафіксовано вісім. Ураження відбувалися по різних регіонах — від Брянської та Курської областей до Краснодарського краю.
Географія ударів
Восени 2025 року під атаки потрапляли об’єкти у Бєлгородській, Смоленській, Ростовській, Ульяновській, Воронезькій, Волгоградській, Орловській, Нижньогородській областях і навіть у Криму. У листопаді нові вибухи фіксували у Костромській, Липецькій та знову у Курській областях. Словом, удари стали системними.
Порівняння з минулими роками
Для розуміння масштабу: у 2024 році таких атак було 27, у 2023 — 16, а ще роком раніше лише шість. Тобто нинішній темп суттєво перевищує все, що було раніше. Експерти CIT пояснюють, що до осені 2025 року ЗСУ здебільшого били по невеликих підстанціях біля кордону, але тепер акценти змінилися — у фокусі великі енергетичні центри.
Мета і наслідки
Фахівці вважають, що удари по енергетиці не впливають безпосередньо на бойові дії, проте мають непрямий економічний ефект. Енергосистема — це серце економіки: кожна пошкоджена станція б’є по виробництву, транспорту і, зрештою, по настроях суспільства. Власне, у цьому й може бути розрахунок — створити серед росіян тиск на владу, щоб змусити її шукати шлях до завершення війни.
Політична складова
Політичний підтекст тут очевидний. Військовий експерт Кирило Михайлов припускає, що це не просто тактика, а виконання давньої обіцянки Зеленського — давати дзеркальну відповідь. Росія обстрілює наші станції — ми відповідаємо їхнім. Без гучних заяв, але відчутно. І, схоже, це лише початок серйозної енергетичної кампанії.
Атаки на нафту і газ
До речі, кампанія проти російської енергетики не обмежується електростанціями. Ще з літа українські безпілотники активно били по нафтопереробних заводах. За підрахунками журналістів, до кінця жовтня було не менше 43 ударів по 22 НПЗ. Це вже відчутно вдарило по російському ринку: експорт нафтопродуктів упав до мінімуму за десять років, якщо не рахувати пандемійного 2020-го.
Погляд збоку
Військові аналітики говорять, що це війна на виснаження. Коли не сила в лоб, а послідовне вимикання життєвих механізмів противника. Електрика, пальне, логістика — це те, що тримає державу на плаву. І якщо цю систему розхитати, навіть найміцніша машина починає давати збої.
Під лінією тиші
Усе частіше можна почути, що удари по російській енергетиці — це не просто військовий хід, а сигнал. Про те, що тепер війна торкається не лише фронту, а й тилу, який довго вважав себе недосяжним.
Джерело: 5692.com.ua
