В Україні територіальні центри комплектування почали оголошувати у розшук навіть тих чоловіків, які нині перебувають за кордоном. Йдеться про військовозобов’язаних, які не з’являються до ТЦК, попри обов’язок. Проте юристи кажуть, що така практика викликає серйозні питання — адже закон цього не дозволяє в нинішній формі.
Що каже закон
Юрист із військового права Тарас Боровський пояснив: оголосити офіційний розшук людини можна лише тоді, коли є відповідна ухвала суду або постанова слідчого. І то тільки в межах кримінального провадження, якщо є підозра у правопорушенні. Тобто, просто за відсутність на виклик чи перебування за кордоном людину не можуть внести до списку розшуку без належних документів.
Самодіяльність без підстав
Іноді, каже юрист, ТЦК починають діяти на власний розсуд — без судового рішення, без повісток, без адмінпостанов. У результаті до бази можуть потрапити навіть ті, хто має цілком законну відстрочку або виїхав з країни легально. Виходить певний хаос, коли один документ може сплутати десятки життів.
Проблема прогалин у праві
Боровський наголошує: чинне законодавство не деталізує процедуру розшуку військовозобов’язаних настільки чітко, щоб її можна було застосовувати без зловживань. Через це навіть підприємства, які бронюють своїх працівників, стикаються з бюрократичними колізіями. Формально система є, але на практиці вона працює ривками — залежно від людського фактора.
Що означає розшук ТЦК
Сам статус розшуку, який оголошують територіальні центри, не має ознак кримінального переслідування. Це радше адміністративна процедура, що покликана нагадати чоловіку про його військові обов’язки і забезпечити явку до ТЦК. Проте коли такий статус присвоюють без законних підстав, це перетворюється на інструмент тиску, а не контролю.
Юридичний вакуум
Ситуація показує, наскільки важливо впорядкувати механізми мобілізаційної роботи. Бо коли правила розмиті, кожен тлумачить їх по-своєму — і тоді закон втрачає силу, перетворюючись на набір формальних рядків. Без чітких меж будь-який "розшук" ризикує стати помилковим тавром.
Тонка межа між законом і свавіллям
Нині головне питання — не лише юридичне, а й моральне. Бо між обов’язком держави захищати себе і правом людини на справедливість проходить дуже тонка лінія. І якщо її перейти, суспільство починає втрачати довіру до системи. А це вже серйозні наслідки не лише для тих, кого розшукують, а й для самої держави.
Джерело: 5692.com.ua
