Останнім часом на ринку праці Європи відбувається цікава зміна. Якщо раніше трудові мігранти з Азії масово їхали до Польщі, то тепер Україна починає ставати для них привабливішим напрямком. Компанії всередині країни вже активно звертаються до рекрутингових агентств, пропонуючи спеціалістам із Непалу, Індії чи Філіппін зарплати, які іноді навіть перевищують польські. Здається, баланс сил у регіоні поступово змінюється.
Проблема дефіциту кадрів у Польщі
У самій Польщі ситуація почала ускладнюватися. Через зміни в міграційній політиці та можливе скорочення терміну тимчасового захисту для українців експерти прогнозують — уже у 2026 році країна може зіткнутися з відчутним дефіцитом робочої сили. За офіційними даними польської Установи соціального страхування (ZUS), станом на 1 червня 2025 року у країні було застраховано понад 818 тисяч українців. Це майже 80% усіх іноземних працівників. Фактично, без українців польська економіка не витримає темпів, до яких звикла за останні роки.
Цікаво, що кількість працівників із країн Азії у Польщі, навпаки, знижується. У системі зареєстровано близько 12 тисяч громадян Непалу, понад 24 тисячі з Індії та приблизно 15 тисяч із Філіппін. Для порівняння, ще кілька років тому ці цифри були на третину вищими. Причини різні — від посилення контролю до складних процедур легалізації. Усе це стримує роботодавців, які змушені чекати місяцями, поки працівник отримає дозвіл.
Двосічний меч регулювання
Польща намагається впорядкувати міграційні процеси — і це логічно, враховуючи масштаби трудової міграції. Але такі кроки мають і зворотний бік. Коли правила стають надто складними, нові працівники просто не приїжджають. А ті, що вже є, замість продовження контрактів — шукають легші варіанти. Серед них — Хорватія, Німеччина, або тепер уже Україна.
На перший погляд, дивно чути, що Україна конкурує із Польщею. Але цифри кажуть своє. За даними Державної служби зайнятості, середня зарплата у вересні 2025 року сягнула 25 тисяч гривень — це понад 2 тисячі злотих. І що важливіше, у виробничих галузях зарплати часто досягають 4–5 тисяч злотих у перерахунку. Це вже рівень польських заводів. Тому не дивно, що українські компанії починають приглядатися до азійських робітників, яких раніше приваблювали польські фірми.
Позиція експертів і прогнози
Генеральний директор рекрутингової компанії Gremi Personal Даміан Гусман зазначає: саме промисловість, будівництво, транспорт і комунальні послуги залишаються найвразливішими секторами Польщі. Там дефіцит кадрів може стати критичним уже через рік-два. Водночас Україна, за його словами, готується компенсувати власну нестачу робочої сили після війни — а це близько 4,5 мільйонів людей.
Нові мігранти — нова культура праці
Цікаво, що потенційні працівники з країн Азії — Філіппін, Індії чи навіть Колумбії — мають репутацію дисциплінованих і відповідальних. Вони рідко створюють замкнуті громади, а після закінчення контрактів повертаються додому. Для України це може стати перевагою: держава отримає додаткові руки, не створюючи соціального напруження.
Паралельно уряд готує програми підтримки для тих, хто повертається із заробітків. Це і тимчасове житло, і допомога з працевлаштуванням, і навіть логістичні сервіси. Ідея проста — створити умови, щоб українці не шукали кращої долі за кордоном, а могли реалізувати себе вдома.
Майбутній баланс сил
Якщо тенденція збережеться, Польща ризикує втратити частину своїх працівників. Водночас Україна може перехопити ініціативу, ставши новим центром тяжіння для азійських трудових мігрантів. І тоді картина європейського ринку праці зміниться: те, що колись здавалося фантастикою, перетвориться на реальність.
Світ праці вже не ділиться на "країни, що приймають" і "країни, що відправляють". Межі стираються. Україна, переживши війну, відбудовується і стає конкурентом тим, хто колись здавався недосяжним. І, можливо, саме це — головна ознака нового часу: робота, як і люди, знаходить дорогу туди, де є шанс на стабільність.
Джерело: 5692.com.ua
