Ядерне роззброєння – у тому вигляді, в якому воно відбулося – одна з головних помилок першої після проголошення Незалежності української влади.
Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів народний депутат України п'яти скликань, представник "Народного руху України", міністр охорони довкілля та ядерної безпеки 1992-1998 рр. Юрій Костенко.
Чому Україна втратила ядерну зброю "неправильно"
Експерт нагадав, що Україна успадкувала третій ядерний потенціал світу.
"Це була не просто ядерна булава, якою можна будь-якого агресора знищити. Це – колосальний стартовий потенціал України, який давав нам можливість швидкого руху і до демократії, і до Європейського Союзу, і до НАТО", – пояснив Костенко.
Крім того, за його словами, ядерна зброя – величезні матеріальні цінності.
"Її наявність відкриває двері буквально в усі демократичні системи: і в економічній, і в політичній співпраці, і в питаннях безпеки", – зауважив народний депутат п'яти скликань.
Він поділився, що у Верховній Раді очолював Спеціальну робочу комісію, яка займалася питанням ядерного роззброєння, а також був першим керівником урядової делегації на переговорах щодо ядерного роззброєння з Росією.
"Як науковець, я розбирався в цих питаннях глибоко. Натомість багато хто з нардепів-комуністів розповсюджували страшилки КДБ, що ядерні боєголовки почнуть самі вибухати й це буде другий Чорнобиль", – пригадав безпосередній учасник тих подій.
За його словами, Кремль проводив політику ядерного роззброєння України через нашу виконавчу владу (яка звикла виконувати вказівки з Москви), а не через Верховну Раду.
"Це стосувалось МЗС, СБУ… В результаті чого маємо жахливі втрати. Ці помилки обернулись сьогоденням. Бо широкомасштабної війни ніколи б не було в Україні, якби хоч одна боєголовка залишилась на наших складах", – зауважив Костенко.
Він пояснив, що "весь цей час Україна була у сірій зоні, де домінував інтерес Росії: і військовий, і економічний, і безпековий".
"Тому найбільшою трагедією незалежної України була реалізація ядерного роззброєння за московським сценарієм, а не за сценарієм, який напрацьовувала Комісія", – вважає політик.
Так, роззброєння за іншим сценарієм мало б закінчуватися повноправним членством України в НАТО та в ЄС (у супроводі США).
Ліквідація ракетної шахти SS-24 у Первомайську (фото: commons.wikimedia.org)
Як саме відбулось ядерне роззброєння України
За словами Костенка, думка про те, буцімто Україна не могла б забезпечити обслуговування ядерних боєприпасів – це російський фейк.
"Нагадаю, що не було жодного рішення парламенту щодо використання ядерної зброї у нашій воєнній доктрині", – зауважив експерт.
Він визнав, що в Декларації про державний суверенітет (за яку проголосували ще 16 липня 1990 року) йшлося про те, що "Україна в майбутньому себе бачить без'ядерною і нейтральною країною".
Водночас у постановах парламенту 1992 і 1993 років щодо Ратифікації договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь чітко говорилось – за яких умов Україна може стати без'ядерною.
"І закінчуватись це мало членством у НАТО та в Європейському Союзі. Цих рішень мала дотримуватись виконавча влада. Проте вона продовжувала робити те, що вимагав Кремль – через український МЗС, Кравчука (Леонід Кравчук – перший президент України після відновлення нею незалежності, – Ред.) та уряд", – поділився фахівець.
Він зауважив, що Міністерство оборони України дало дозвіл на вивезення тактичної ядерної зброї без рішення парламенту, який від імені українського народу єдиний уповноважений розпоряджатися його власністю (адже ядерна зброя – це була власність держави).
"Я звернувся до Міноборони із запитом: "На якій підставі вони передавали тактичні ядерні боєголовки Росії". І отримав феноменальну відповідь – папірець без підпису (хоч там обов'язково мав бути підпис керівника Генштабу) про те, що рішення здійснюється на основі розпорядження 12 управління Генерального штабу СРСР", – пригадав Костенко.
При цьому тоді вже ні Союзу, ні Генштабу СРСР не існувало.
"У цій відповіді вони фактично підтвердили, що де юре неіснуючий Генштаб СРСР і це управління продовжували де факто керувати Міноборони незалежної України. І отаке беззаконня на вимогу Кремля реалізовували наші Міноборони, МЗС та СБУ", – наголосив політик.
Він пояснив, що для вивезення ядерних боєголовок потрібно було отримати дозвіл на рівні Міноборони. Супровід спеціального поїзда мала забезпечити "Укрзалізниця". Охорону – СБУ. Отже, СБУ про це знало.
Ядерний комплекс "Піонер" в Музеї ВПС України у місті Вінниця (фото: commons.wikimedia.org)
"Без рішень парламенту цього не можна було робити. І Кравчук не раз казав, що не давав розпорядження про вивезення тактичних ядерних боєприпасів. Крім того, митна служба мала перевіряти, що вивозять з України", – додав експерт.
Він нагадав, що у цей самий час парламентська Комісія напрацьовувала інший план руху України до без'ядерного статусу.
"У квітні 1992 року ВРУ схвалила спеціальну постанову щодо знищення ядерної зброї. У ній наголошувалося, що рух до без'ядерного статусу має супроводжуватися наданням Україні фінансової й технічної підтримки. І найголовніше – надійних гарантій безпеки", – поділився Костенко.
Держдеп США, за його словами, був тоді готовий надати Україні всю необхідну допомогу в ядерному роззброєнні.
"Пізніше США скерувало українській владі конкретні пропозиції щодо забезпечення безпеки ядерних боєголовок у процесі їх знищення, переробки високозбагаченого урану в ядерне паливо для українських АЕС та безпечні технології утилізації стратегічних носіїв", – розповів представник "Народного руху".
Крім того, що було найважливіше, США запропонували створити Міжнародний фонд для фінансування ядерного роззброєння України.
"Нагадаю, вартість програми часткового знищення стратегічних озброєнь (36% стратегічних носіїв і 42% ядерних боєзарядів) що передбачав Договір СТАРТ 1, коштувало за американськими оцінками 6 млрд дол.. Українських бюджет на той час нараховував близько 10 млрд дол. США. От і рахуйте", – повідомив Костенко.
Він пояснив, що "цей сценарій був на столі у президента Кравчука та МЗС", однак "відбулася колосальна зрада державних інтересів з боку влади".
"У листопаді ВР ухвалила ратифікацію Договору СТАРТ 1. Закон передбачав лише часткове знищення ядерної зброї. Цей процес мав відбуватися 7 років", – зауважив учасник тих подій.
Проте сталось інакше. Після обміну ратифікаційними грамотами у Будапешті й отримання так званих "гарантій безпеки для України", всі без винятку ядерні боєголовки були вивезені до Росії через 2,5 роки.
"Бо, як постійно наголошував Кравчук, ядерні боєголовки почнуть вибухати", – додав Костенко.
Він наголосив: "українські фахівці, які працювали на ядерних підприємствах Росії, передали парламентській Комісії інформацію, що гарантійні терміни стратегічних ядерних боєприпасів в Україні завершуються лише у 2004 році".
"Більше того, гарантійний термін означає лише те, що ядерні головки спрацюють у разі їх застосування. Україна застосовувати їх не планувала, а відтак зберігати у сховищах – для подальшої переробки у ядерне паливо – ми могли упродовж десятиліть", – зауважив експерт.
Насамкінець він нагадав: "втрата цього колосального стартового капіталу, яка відбулася 1 червня 1996 року, коли останні ешелони зі стратегічними ядерними боєголовками відправились в Росію, призвела до того, що всі ці двері – настіж розкриті для інтеграції України в демократію – зачинилися".
"А відкрилися лише в 2022 році. Під час широкомасштабної агресії, яку розпочала Росія", – підсумував Костенко.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що у світі починається нова ядерна гонка – на тлі ослаблення режимів контролю над озброєннями. Так, вже дев'ять країн мають у своєму розпорядженні арсенал у більш ніж 12 тисяч боєголовок.
Тим часом українці, згідно з результатами опитування КМІС, в цілому підтримують відновлення ядерної зброї.
Читайте також, чому в Німеччині виступили за європейську "ядерну парасольку" та що пропонує Берлін.
