Хвороби щитовидної залози підступні тим, що роками можуть ховатися за звичайною втомою чи віковими змінами. Людина поступово звикає, що сил менше, настрій гірший, а вага росте, — і не підозрює, що всередині організм працює вже на "економному" режимі. А коли починають з’являтися ускладнення, час іноді вже втрачено.
Щитовидна залоза — маленька, десь 15–20 грамів, але впливає на все: серце, мозок, настрій, швидкість, з якою тіло спалює енергію. Вона виробляє два головні гормони — тироксин і трийодтиронін. Коли їх стає замало, процеси в організмі сповільнюються, як комп’ютер, який зависає від старості.
Симптоми гіпотиреозу
Спершу це здається дрібницею: ну, втомлююся швидше, мерзну частіше. Але далі починається справжня низка неприємностей. Наприклад:
- без причини росте вага;
- постійно холодні руки, навіть влітку;
- шкіра стає сухою, волосся ламається, нігті кришаться;
- обличчя іноді виглядає припухлим, вода затримується в тілі;
- з’являються проблеми зі шлунком: здуття, закрепи;
- мозок ніби "тупить": складніше зосередитися, пам’ять підводить, настрій падає.
Особливо часто гіпотиреоз (так називають знижену активність залози) знаходять у жінок, причому здебільшого після 50. Лікарі кажуть: після 60 років варто раз на рік перевіряти рівень гормонів, навіть якщо все ніби нормально.
Чому хворобу легко пропустити
Симптоми "розмазуються" по повсякденному життю. Втома — бо багато працюю. Мерзну — бо тиск низький. Дратуюсь — бо нерви. І рідко хто з’єднає всі ці пазли докупи. Часто діагноз ставлять, коли людина вже обійшла кількох лікарів і нічого не допомогло.
Цікаво, що нестача гормонів може впливати навіть на психіку. Є дослідження, які пов’язують гіпотиреоз із тривожністю і депресією. А ще — з пам’яттю. Люди іноді починають думати, що "старіють", хоча проблема в гормональному фоні. У країнах, де мало йоду в їжі, ця проблема значно поширеніша, тому йодована сіль — справді важлива профілактика.
Що робити
Якщо підозрюєте проблему, не гадайте, а здайте аналіз крові на ТТГ, Т4 і Т3. Інколи призначають і УЗД щитовидної залози. Лікування підбирають індивідуально, і тут самодіяльність небезпечна — гормональні препарати не "вітамінки".
Щитовидка не прощає байдужості. Вона може роками мовчати, але наслідки цього мовчання іноді доводиться виправляти все життя. Регулярна перевірка та уважність до сигналів тіла — найпростіший спосіб уникнути великої біди.
Джерело: 5692.com.ua
