Сьогодні все більше людей у нас вдома ловлять себе на дивній звичці — відкладати власне життя на потім. Зараз не час, ще трішки зачекаю, от закінчиться війна чи стабілізується все — тоді й поживу як слід. Так виникає те, що психологи називають синдромом відкладеного життя. Це явище, яке, мов невидима нитка, сковує нашу здатність відчувати радість, планувати майбутнє та повноцінно існувати в сьогоденні.
Кажуть, якщо ви щоразу ловите себе на думках типу: "Зараз не до відпочинку", "Ось вирішу справи — і тоді дозволю собі радіти", — швидше за все, цей синдром уже сидить поруч із вами. Він тихенько нашіптує, що час для щастя ще не настав, що ідеальні умови ось-ось з'являться, а поки що варто лише терпіти й чекати.
Що таке синдром відкладеного життя
Психолог Володимир Цельнікер із сервісу Betobee пояснює: це коли людина ніби ставить паузу на все справжнє. Мрії, плани, маленькі радості — усе відкладається у далекий ящик із написом "після". А поки що залишається виживати.
Причини бувають різні. Один чекає похвали від рідних чи начальства, інший відкладає щастя до якогось вигаданого ідеального моменту — "коли стану кращим", "коли зникне тривога".
Чому ми відкладаємо життя
Іноді людина буквально існує у режимі аварійного зберігання — рутина замінює смак до життя. Тривала війна, нестабільність, загрози — усе це вчить нас не планувати надто далеко і не дозволяти собі багато.
До речі, у багатьох це йде ще з дитинства. Було таке правило: спочатку зроби всім добре, а про себе подумай потім. Батьки так жили, і ми часто не помітили, як підхопили цю модель.
Приховані причини: сором та страх невдачі
Ще один гачок — сором за радість. Коли навколо багато втрат і горя, здається, що веселитися — ніби зрадити тих, хто зараз у біді.
І буває, що краще нічого не починати, ніж потім переживати провал і чути внутрішнє бурмотіння: "Ось бачиш, знову не вийшло".
Як вибратись з цієї пастки
Є ті, хто попри все живуть тут і зараз. Що їм допомагає?
- Десь у глибині з'являється розуміння: життя одне, іншого вже не буде.
- Хтось проходить терапію і починає чути себе краще.
- А інколи людина знаходить підтримку й любов у стосунках або в собі — і це підштовхує робити кроки зараз, а не завтра.
Практичні кроки для повернення до життя
Що можна спробувати?
- Зізнатись собі: так, я відкладаю життя. Чому? Коли це почалось? Звідки це?
- Поставити кілька запитань: Що саме я тримаю "на потім"? Чиїм сценарієм я живу? Що має статися, щоб я дозволив собі жити вже?
- Давати маленькі дозволи: прогулятись, купити дрібницю, про яку давно мріяв, зробити щось, що приносить тепло. Це маленькі сигнали собі, що можна і зараз.
- Кожного дня бодай щось живе: 10 хвилин на малювання, кілька хвилин на каву перед вікном чи тиху прогулянку без мети.
- Повернути цінність своїм бажанням: вони важливі вже зараз, не колись потім.
Все це — не про слабкість. Це про досвід, який ми проживаємо, і про вибір: дати собі право жити тут і тепер.
У цьому єдиному дні — вже і є життя. І ніхто не принесе його нам пізніше. Не чекайте ідеального моменту, адже справжнє життя відбувається тут і зараз, у кожній миті, яку ми обираємо прожити, а не відкласти.
Джерело: 5692.com.ua
