Весілля — це не просто гарна сукня, обручки і музика. Це величезна енергетична подія, яка залишає слід на все життя. І хоч зараз ми живемо в епоху раціональності, традиції — особливо весільні — все ще тримаються міцно. Одне з найцікавіших і, мабуть, найбільш поширених повір’їв — це заборона нареченому бачити сукню нареченої до самого весілля. Але чому так? Що за цим стоїть — просто старий забобон чи щось більше?
Чому весільну сукню від нареченого ховали, як державну таємницю
Колись, давним-давно, весільну сукню вважали не просто гарним вбранням, а майже що магічним предметом. Справжній оберіг. Дівчина одягала її тільки один раз у житті, і то — в день, коли змінювала долю. Тому до неї ставилися з величезною обережністю.
Згідно зі старовинними повір’ями, якщо наречений побачить цю сукню до свята, то щастя може "злякатися" і втекти. Вірилось, що це може накликати не тільки сварки в майбутній родині, а й зраду, непорозуміння і навіть швидке розлучення. Отак-от — глянув зарання, і потім живеш, як на пороховій діжці.
Наші прабабусі ховали вбрання в скриню, накривали рушниками, а іноді навіть просили подруг допомогти "втримати таємницю" — настільки серйозно це сприймалося.
І це ще не все…
Було ще одне цікаве повір’я: якщо хтось побачить сукню до весілля (не тільки наречений, а взагалі хтось сторонній), то це начебто притягне чужі заздрісні погляди. А заздрість у ті часи боялися не менше, ніж псування чи зурочення. От тому і сукню берегли, як святиню.
З іншого боку, зараз, у 21 столітті, усе трохи інакше. Молоді пари самі вирішують, чи дотримуватись таких традицій. Дехто навіть обирає вбрання разом — бо хочеться зробити все разом, від вибору тканини до примірки.
Але навіть у таких випадках багато хто зізнається: "Та ми не дуже в це віримо, але… на всяк випадок — хай вже побачить її тільки на весіллі".
А що ще не можна робити перед весіллям — ось кілька прикмет
Наші предки взагалі були уважними до кожної дрібниці, коли йшлося про шлюб. І окрім весільної сукні, було ще купа нюансів, яких намагались дотримуватися:
- Обручки — нікому не давати до весілля, навіть "просто потримати". Вважалося, що так можна "передати" щастя або втратити вірність.
- Фату — краще не позичати і не надягати чужу. Фата символізувала чистоту і долю, тому чужа — це вже ніби й не твоя історія.
- Гострі подарунки — ножі, виделки, ножиці — табу. Такі речі "розрізають" сімейну гармонію.
- Переносити дату весілля — дуже поганий знак. Мовляв, якщо один раз змінили — щось пішло не так. А якщо й справді пішло, то краще не ризикувати вдруге.
- Весільний букет — не варто віддавати комусь до весілля, бо той може "забрати" щастя нареченої. Це вам не просто квіточки — це оберіг усієї урочистості.
Ще один цікавий момент
У деяких селах навіть сьогодні побутує повір’я, що якщо наречена приміряє сукню занадто рано (тобто за кілька місяців до весілля), це теж може "розтягнути щастя". Кажуть, краще робити примірку не пізніше, ніж за місяць до дати, щоб енергія вбрання "не вивітрилась".
А ще — важливий нюанс: весільна сукня має бути новою або, принаймні, не мати трагічної історії. Якщо в когось у родині вже був невдалий шлюб, і сукня збереглась — краще її не використовувати. Бо, як то кажуть, раз уже не склалося, не варто ще раз пробувати з тією ж "долею".
Весільні прикмети — це не лише забобони, а й частинка нашої культурної спадщини. Вони передавались з покоління в покоління як своєрідний життєвий досвід. Вірити їм чи ні — справа кожного. Але в них закладена одна спільна думка: оберігати щастя і берегти один одного з перших хвилин подружнього життя. І, можливо, саме в цьому — справжній сенс усіх "не можна".
Джерело: 5692.com.ua
