Переконати, не змушуючи: прості методи ефективної комунікації

Людська психіка — та ще загадка. Ми можемо вивчити сотні книжок з логіки, а потім… купити щось непотрібне просто тому, що продавець посміхнувся. Чесно кажучи, наш розум частіше діє не за правилами, а навпаки — всупереч здоровому глузду. Але саме в цьому і криється наша сила. Якщо знати кілька хитрощів, цю "внутрішню плутанину" можна обернути собі на користь.

Психологи давно помітили: певні дії викликають у людей майже автоматичні реакції. І якщо знати, як це працює — можна легше порозумітись, переконати, зацікавити чи навіть добитись свого.

Спробуймо розібратись, як ці маленькі трюки діють у повсякденному житті. Не магія, не маніпуляція — просто тонка настройка спілкування.

Хочеш, щоб хтось тебе підтримав? Попроси про дрібничку

Звучить трохи дивно, правда? Але є така фішка: якщо людина вам не дуже довіряє, але ви попросите її, скажімо, передати ручку або потримати чашку — вона, найімовірніше, погодиться. І оцей маленький крок запускає ефект: "Я ж уже допоміг, значить, він нормальний". Далі — більше. Потім уже можна просити щось серйозніше. Бо в голові лишається враження, що ви "свої".

Треба пройти крізь натовп? Дивись туди, куди йдеш

Не треба ні штовхати, ні вибачатись сто разів. Просто йдеш і вперто дивишся туди, де твоя ціль — двері, стільчик, кавовий апарат. Люди автоматично розступаються. Ну, майже завжди. Це щось типу сигналу: "Я йду", — і всі це читають без слів. Працює навіть у маршрутці.

Потрібна допомога? Дай предмет прямо в руки — і говори далі

Поки людина слухає, її мозок зосереджений на словах. І коли ти раптово подаєш щось — папку, парасольку, коробку з піцою — вона, не задумуючись, бере. Головне — не замовкати. Розмова продовжується, і все ніби нормально. А потім вже якось незручно віддавати назад.

Підозрюєш, що на тебе хтось витріщається? Позіхни

Так, серйозно. Позіхання — заразна штука. Якщо хтось на тебе дивиться, він майже гарантовано позіхне у відповідь. І ось ти вже точно знаєш, що тебе щонайменше помітили. До речі, це працює навіть через дзеркало. Перевірено на кухні з сусідом.

Не хочеш, щоб тобі сказали "ні"? Створи ілюзію вибору

Замість "Хочеш салат?" — краще сказати "Тобі покласти бурячок чи огірочки?". Бо тут є хитрість: людина ніби вибирає, але між тим, що вже вибрано вами. І наче все вирішила сама. Дітям таке дуже заходить. Але й дорослі не сильно відрізняються.

Хочеш виглядати уважним? Переказуй чужі думки своїми словами

Не дослівно. Просто перефразуй. Якщо хтось сказав: "Я задовбалась на роботі", можна відповісти: "Тобі, мабуть, важко останнім часом?". Це створює ефект глибокої уваги. І людині приємно, бо вона відчуває: її чують, не просто слухають.

У голові застрягла пісня? Доспівай до кінця

Серйозно. Навіть якщо звучить як магія. Якщо залишити пісню "висіти" в голові недоспіваною — мозок її прокручує знову і знову. А якщо заспівати фінальні слова — ніби ставиш крапку. І вона зникає.

Хочеш, щоб з тобою погоджувались? Кивай, коли говориш

Кивання — це мова тіла, яка каже: "Я впевнений, це правильно". Інші мимоволі починають повторювати цей рух, і вже на рівні підсвідомості вони більше схильні погодитися. Але! Якщо крутити головою з боку в бік — ефект буде протилежний. Важливо не заплутатись.

Холодна рука — холодне враження

Перед тим як привітатись з кимось, особливо якщо це важлива зустріч, — підігрій руки. Хоча б об кофейник. Бо теплий дотик викликає довіру. А холод — насторожує. Це як відчуття, що вас торкнулась жаба. Не найкращий старт для знайомства, правда ж?

Хочеш, щоб твоя порада сприймалась серйозно? Посилайся на бабусю

Або тата, або маму. Люди довіряють "життєвим істинам" від старших. Якщо скажеш: "Мене цьому навчила бабуся", — одразу звучить мудро. Навіть якщо мова про те, як правильно мити вікна чи не відповідати на дзвінки після 22:00.

Ще кілька цікавих нюансів:

  • Якщо хочеш дізнатись, хто з компанії вас симпатизує — скажи жарт і подивись, хто перший подивиться на тебе, перш ніж сміятись.
  • Для сильнішого переконання — торкнись руки співрозмовника (ненадовго і дуже делікатно).
  • У натовпі, щоб не розгубитися, тримай руки трохи розведеними — тебе легше помітять і обійдуть.

Мозок — не робот. Він скоріше як старенький велосипед: може рипіти, з’їжджати з дороги, але якщо знати, де підкрутити — довезе куди треба.

Джерело: 5692.com.ua