Попри те, що він був створений аж ніяк не на потужному автомобільному заводі, мікроавтобус "Старт" вийшов успішним в усіх сенсах. Розбиралися з історією цієї дуже цікавої, далекої від загальноприйнятих стандартів машини.
Про унікальну – і при тому серійну – розробку одного з підприємств на території України читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали музею "Колеса Історії" і Краматорської реставраційної фабрики.
Перше, що дивує у цій незвичайній машині – її сконструювали не на автомобільному заводі і не в профільному науково-дослідному інституті. Її створили у Сєвєродонецьку Луганської області на авторемонтній базі, відносно невеликому підприємстві, де займалися капітальними ремонтами автомобілів. При тому цей, за теперішніми мірками, бусик став сенсацією в масштабах всієї тодішньої великої країни.
Звідки взявся "Старт"
Мікроавтобус "Старт" і стилістично, і конструктивно вийшов оригінальним, ні на що не схожим. Виразний і неординарний, він попри свою віддаленість від монстрів тодішнього автопрому став автомобільною родзинкою країни і одним із символів тодішнього технічного поступу.
Коли у 1950-х роках Луганська область переживала період інтенсивного розвитку, одним з ключових міст тамтешньої індустрії стало місто Сєвєродонецьк. Науковці дослідно-конструкторського бюро синтетичних продуктів, яке працювало там, підтримали ініціативу Сєвєродонецької авторемонтної бази (САРБ) розпочати виробництво автомобілів з нового тоді матеріалу – склопластику. На САРБ утворився конструкторський відділ, де у 1963 р. створили мікроавтобус "Старт", який базувався на агрегатах актуальної тоді "Волги" ГАЗ-21.
Автомобіль отримав ухвалу на найвищому рівні у столиці країни, і комфортабельний мікроавтобус з 1964 року запустили в серію. Виробництво не було масовим, тож розподілялася нова машина поштучно: то як персональне авто керівників великих підприємств, то як роз’їзний транспорт міністерств, то як "летючка" телерадіостудій. Працювали "Старти" і маршрутним таксі, і "розвозкою" в автопарках великих заводів. Один із перших зразків оселився у Києві, в гаражі особливого призначення (так званий ГОН), де його доукомплектували спецзв'язком і використовували як персональний автомобіль українських чиновників найвищого рангу.
А екземпляр, відправлений на Ялтинську кіностудію, ми і тепер можемо побачити у комедії "Кавказька полонянка".
Де робили "Старти"
Ця неформальна і певним чином "неофіційна" машина виявилася настільки затребуваною, що її крім Сєвєродонецька вироблялися ще у кількох містах. По-перше, у Донецьку – просто на великій автобазі "Главдонбасбуд", на автоскладальному заводі ЛАСЗ у Луганську і у Коростені, на тамтешньому машинобудівному заводі.
Сумарно було випущено порядку 250 машин, що в масштабах тієї країни було зовсім небагато. Чому так, якщо машина була така гарна і вдала? Проблема була у складності технології її виробництва, адже виготовлення склопластикових деталей не піддається автоматизації, тож ця технологія годиться саме для виробництва малих серій.
Виклейка кожного кузова в матриці займала кілька діб, і це було нормально. За такою ж технологією виклеювали, наприклад, і кузов американської легенди – Chevrolet Corvette перших поколінь, тираж якої також був дуже скромний.
"Старти" в наші дні
Попри малу кількість випущених машин, в наш час, 50 – 60 років по тому, відомо приблизно про десять "Стартів", що збереглися у прийнятному стані і перебувають на ходу. І як мінімум один з них залишається в Україні. На користь збереження зіграло те, що навіть будучи покинутими у лісі чи на задвірках АТП, склопластикові машини не згнивали, як їхні сталеві родичі, а хоч і деформувались та втрачали колір, але ж трималися купи. Відтак, професійні реставратори, хоча і з чималими зусиллями, могли відновити унікальні знахідки.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, яким буває повний привод на пікапах та позашляховиках.
