Коли війна стає частиною повсякденного життя, кожна деталь може вирішити долю — врятувати або навпаки. Ситуації, коли людина опиняється під завалами після прильоту, не рідкість, і тут важлива не лише швидкість рятувальників, а й те, як сама людина поводиться в цей момент. Станіслав Жежела — офіцер ДСНС — ділиться простими, але критично важливими порадами, які можуть стати рятівними.
Безпека у квартирі: куди бігти, якщо не встигаєш до укриття
Останнім часом обстріли по житлових районах почастішали, і, як кажуть рятувальники, зараз не час нехтувати сигналами тривоги. Якщо не встигаєте до укриття — шукайте безпечніше місце в самій квартирі. І, хоч звучить банально, ванна кімната — не найгірший варіант.
Чому саме ванна? Бо маленьке приміщення і менше шансів, що щось прилетить саме туди. У звичайній кімнаті — суцільні вікна, дзеркала. Якщо вже вирішили залишитись вдома, краще попередньо заклеїти вікна чимось на кшталт армованої стрічки або хоча б плівкою. Не від уламків, звісно, але хоча б від розльоту дрібного скла — це вже щось.
Набір "Виживача" та міфи про порятунок
Зберіть маленький набір на випадок НП — павербанк, воду, аптечку, ліхтарик і… свисток. Так, звичайний свисток. Бо, як розповідають самі рятувальники, голос іноді важко почути з-під бетонної плити. А ось свист — пробивається краще.
Щодо одягу — тут без фанатизму. Якщо тепло, не женіться за кількома шарами. При сильному вибуху одяг злітає з людини, як листя з дерева восени. Просто майте щось не синтетичне — воно менше плавиться.
А тепер до популярного міфу: буцімто якщо покласти в кишеню собачий корм — вас знайде собака. Станіслав сміється: ні, це не працює. Собаки шукають не корм, а вас — за запахом, за диханням. І корм у кишені їм не допоможе, а іноді ще й може відволікати.
Дії під час та після обстрілу: важливі застереження
Станіслав, офіцер з 1-ї пожежно-рятувальної частини, визнає, що сам уночі до укриття не біжить — сили вже не ті. Але наголошує: біля вікон стояти — це майже як просити про біду. І після удару — не чіпати нічого довкола. Жодних уламків, жодних "сувенірів" — іноді це залишки касет або розтяжки.
Допомагати на місці обстрілу? Намір ніби добрий, але це лише заважає роботі. Працювати у натовпі — як у темряві з заплющеними очима. Хай краще кожен буде на своєму місці.
Історії та поради від ДСНС
Серед випадків, що врізалися в пам’ять Станіслава, — історія, коли жінка залишилась під завалами після обстрілу, а її колега вижив лише тому, що на хвилину вийшов до вбиральні. Вона телефонувала йому звідти, і завдяки цьому вдалося зрозуміти, де її шукати. Коли витягли, вона просто піднялась, обтрусилася і… посміхнулась. На питання, чому не спустилась у сховище, сказала: "Я думала, сьогодні мене це не зачепить".
ДСНС завжди йде до кінця — шукають усіх, хто опинився під завалами. Але є просте правило: не намагайтесь вибратись самі. Це може закінчитись гірше. Краще зберігати спокій, рівно дихати, видавати звуки — постукування, свист, щось, що вкаже, що ви живі.
Рятувальники працюють у постійному ризику. Один обстріл — і ще один. Іноді й повторний удар — вже тоді, коли вони дістають людей з-під завалів. Не раз траплялось, що доводилось самим ховатись в укритті — щоб потім знову повертатись на місце атаки.
І, звісно, є свої «мирні» труднощі: спека, пожежі через підпалену траву, необережно кинуті недопалки. Здається, дрібниці. Але саме через такі речі доводиться щодня ризикувати життям.
Життя під час війни — це не лише про героїв і вибухи. Це про те, чи зможемо ми вчасно вберегти себе, послухати пораду, зробити правильний вибір. Бо іноді це — різниця між тим, кого знайдуть, і ким будуть тільки згадувати.
Джерело: 5692.com.ua
