6 серпня — не просто середина серпня. Це день, коли православна церква святкує Преображення Господнє, а в народі кажуть: "Яблучний Спас прийшов — осінь на носі". От і починаємо прощатися з літом, вдивляючись у небо й думаючи: яка ж буде зима цього року?
До речі, це одне з дванадцяти найбільших церковних свят. Воно присвячене тій події, коли Ісус Христос на горі Фавор явив свою божественну суть трьом учням. Говорять, що це був момент, коли людське і Боже в Ньому стали очевидними для всіх. Відтоді це свято — про світло, надію і зміну.
Хто ще згадується цього дня
Окрім самого Преображення, 6 серпня вшановують святителя Феоктиста — єпископа Чернігівського. Він свого часу жив у Києво-Печерській лаврі, мав дар зцілення, а згодом став ігуменом, побудував трапезну з каменю та навіть добився, щоб святого Феодосія офіційно визнали. За легендою, над монастирем у день його смерті з неба до землі простягнувся вогняний стовп. Містика? Можливо. Але точно щось незвичайне.
А от за старим календарем (юліанським) 6 серпня згадують страстотерпців Бориса і Гліба. Так що цей день насичений іменами святих — не просто дата в календарі.
Що роблять на Яблучного Спаса (а що краще відкласти)
Увечері напередодні в храмах проводять святкове богослужіння, а вранці — літургію.
Після служби освячують плоди. Найпопулярніше — яблука, але можна й груші, сливи чи виноград. Головне — щоб з нового врожаю.
Не встигли до церкви? Не страшно. Можна просто прийти помолитися.
А ще в народі заведено варити варення, пекти пиріжки з яблуками, готувати пісні страви (бо триває Успенський піст) і навіть потрошку проводжати літо.
До речі, є й певні правила — що цього дня НЕ варто робити:
- не працювати на городі чи в полі;
- не прибирати, не прати, не шити;
- не лаятися, не ображати нікого, не відмовляти в допомозі тим, хто просить;
- не варто сильно веселитися чи влаштовувати гучні застілля.
І ще одне: краще не носити освячені фрукти на кладовище. Це, як кажуть, — для живих.
Яблуко на щастя
Кажуть, що якщо з’їсти освячене яблуко саме на Яблучного Спаса — то життя зміниться на краще. Це така собі маленька, але сильна віра в добро. А ще краще — розділити його з кимось. Пригостити пиріжком сусіда, дати яблучко дитині на вулиці, передати смаколик комусь, хто цього потребує.
Бо саме в такі моменти — не гучні, а тихі, душевні — й народжується справжнє свято. Не на календарі, а в серці.
До речі, про погоду…
Якщо день ясний — осінь буде суха й тепла.
Ранковий дощ — чекай сирої осені.
Спека стоїть — зима буде лютувати.
Яка погода на Спаса — така ж і на Покрову.
І ще кажуть: "Другий Спас — як січень". От вам і натяк — пора шукати рукавички.
Яблучний Спас — не лише про церковні традиції. Це день, коли ми трохи зупиняємося, дивимось навколо й згадуємо, що важливо бути добрішими. До себе, до близьких, до світу.
І, здається, одне просте яблуко може нагадати про це краще за будь-яку проповідь.
Джерело: 5692.com.ua
