Щоб з маленької дитини врешті вийшов дипломований спеціаліст, українська держава вкладає у нього приблизно 700 тисяч гривень. Це не лише цифра у звіті Мінфіну, а й показник того, наскільки країна готова інвестувати у власних громадян, у їхній старт і розвиток.
Щойно дитина з’являється на світ, держава вже бере на себе певні витрати. Лише на пологи, вакцинацію, ранній догляд і патронаж йде близько 56 тисяч гривень. Це можна назвати першим "кредитом довіри": аби всі діти, незалежно від того, де вони народилися — у столиці чи у маленькому містечку, — мали однакові умови на старті.
Охорона здоров’я до 18
Далі — медицина. Тут цифра скромніша: близько 23 тисяч гривень на дитину до 18 років. Враховано профілактичні огляди, педіатри, стоматологи, ті самі вузькі спеціалісти. На папері — все безкоштовно. Але, скажімо чесно, майже кожна сім’я знає, що доводиться купувати ліки самостійно, платити за аналізи чи обстеження. Виходить, держава рахує одне, а реальність додає ще кілька нулів "зі своєї кишені".
Садок як перша школа життя
Коли дитина потрапляє у садочок, починається зовсім інша історія. Чотири роки — і понад 100 тисяч гривень від держави. Це зарплати вихователям, комуналка, харчування (хоча не всюди однакове), утримання груп. Для багатьох батьків садок — це не тільки про виховання, а й шанс вийти на роботу.
Школа як найдорожчий етап
Найбільша "стаття витрат" — звісно ж школа. Від першого дзвоника і до випускного йде більше ніж 276 тисяч гривень. Це й зарплати вчителям, і підручники, і світло в класах, і навіть інклюзивні програми для тих, хто цього потребує.
Школа — це не просто освітня установа. Це величезна машина, яка прокручує мільйони дітей через єдиний формат навчання. Іноді здається, що саме тут держава вкладає найбільше надій.
Університет: останній щабель
Після школи — університет. Державний виш за п’ять років обходиться у приблизно 215 тисяч гривень. Але треба розуміти: гроші йдуть не напряму студенту, а на систему. На викладачів, бібліотеки, гуртожитки, лабораторії. Частина студентів платить сама, та близько половини все ще навчається на бюджеті.
Загальна сума
Коли скласти всі ці частини пазлу, виходить ті самі 700 тисяч гривень. Це лише "сухі" витрати — без соціальних виплат чи пільг.
Для порівняння: у ЄС на виховання однієї дитини витрачають у середньому від $100 до $120 тисяч. У доларовому еквіваленті Україна виглядає скромно, але з огляду на наш ВВП ці витрати важко назвати малими. Це величезна сума для бюджету, який і так ледве тримається на ногах.
Виходить, що кожен українець — це вже готовий проєкт, у який вкладено сотні тисяч гривень. Питання лише в тому, чи залишиться ця "інвестиція" в Україні. Бо якщо дипломований спеціаліст виїжджає за кордон, то всі ці 700 тисяч працюють уже не на нашу економіку. І це, мабуть, найгостріший момент цієї історії.
Джерело: 5692.com.ua
