У житловій політиці України назрівають зміни, які багато хто вважав далекими та суто теоретичними. Але тепер, коли реформа вже стоїть на порозі, стає зрозуміло: питання приватизації житла може перейти в історію швидше, ніж очікували ті, хто збирався оформити документи потім, "коли буде час".
Тридцятирічна епоха приватизації
В Україні право безоплатно приватизувати державне чи комунальне житло існувало понад 30 років. Воно стало для багатьох можливістю закріпити за собою квартиру, у якій жили роками. І станом на листопад 2025 року все ще діяли старі правила – люди могли отримати житло у власність безплатно, якщо проживали в ньому на підставі ордера.
До речі, умови приватизації залишалися стандартними:
- право отримували громадяни України, які фактично мешкали у державному або комунальному житлі;
- площа рахувалась по 21 кв. м на кожного члена сім’ї плюс 10 кв. м на саму сім’ю;
- зайві квадратні метри треба було оплатити, але з можливістю розстрочки на десять років;
- усі повнолітні мешканці мали надати письмову згоду.
Процедура, хоч і бюрократична, але відома: зібрати документи, подати заяву, дочекатися рішення місцевого органу приватизації й зареєструвати право власності у Держреєстрі. Нічого надзвичайного, але часу це все забирало чимало.
Реформа житлової сфери і законопроєкт №12377
У липні Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №12377 "Про основні засади житлової політики". Він, по суті, задає новий напрям для всього житлового сектору країни. Якщо його затвердять остаточно, старий Житловий кодекс 1983 року піде в історію, а закон про приватизацію держфонду – теж, але вже після перехідного періоду, який не стартує раніше ніж через рік після завершення воєнного стану.
У документі закладено низку змін, які відчують і громади, і окремі сім’ї:
- приватизація державного й комунального житла буде припинена;
- з’явиться Єдина інформаційно-аналітична житлова система для постановки на облік і відстеження статусу поданих заяв;
- службові квартири надаватимуть тимчасово – лише на час роботи та за пільговою оплатою;
- держава планує розвивати фонд соціального житла для ВПО, багатодітних сімей, військових та інших категорій;
- місцева влада відповідатиме за управління комунальним фондом і визначатиме, кому давати житло.
Законопроєкт ще допрацьовують, але напрям уже окреслений: модель безоплатної приватизації, яка трималась три десятиліття, буде згортатися.
Коли закон запрацює і що це означає
Після другого читання та підпису Президента закон одразу набуде чинності. Але сам процес припинення приватизації розпочнеться лише після завершення перехідного періоду. І ось тут важливий момент: хто не встигне приватизувати житло – втратить таке право.
З іншого боку, сама квартира нікуди не зникне: вона залишиться у державній або комунальній власності. Але статус мешканця зміниться – людина буде орендарем. А це вже зовсім інші правила гри.
Що буде з неприватизованим житлом
Мешканець, який не оформив приватизацію, не зможе продавати, дарувати чи міняти квартиру. Більше того, вона не перейде у спадок. Це одна з найбільших різниць між орендою та власністю, і її важко не помітити.
У перспективі, якщо реформа буде реалізована повністю, люди, які залишили житло неприватизованим, можуть ризикувати навіть правом проживання, якщо зміняться умови оренди чи порядок надання житла з боку громади.
Поріг важливих рішень
Україні фактично доведеться перейти від старої моделі, яка трималась десятиліттями, до нової системи, де приватизація вже не відіграватиме центральної ролі. І це рішення, яке кожен має оцінити зараз, поки час ще не минув.
Джерело: 5692.com.ua
