Останнім часом у соціальних мережах справжній бум: блогери навперебій діляться своїми "секретами схуднення", і на перших шпальтах з'являється загадкове слово – псиліум. Мовляв, це такий собі бюджетний аналог популярного "Оземпіка", який допомагає скидати зайві кілограми без зайвих зусиль. Ну що ж, давайте розберемося, де тут правда, а де – лише гучні заяви.
Псиліум та його "магія"
Псиліум дійсно набирає шаленої популярності, особливо завдяки соцмережам. Але чи може звичайне лушпиння насіння подорожника, як його ще називають, дійсно конкурувати з таким серйозним медичним препаратом, як Оземпік, або ж його користь полягає в зовсім іншому? Цікаво, що чимало користувачів діляться вражаючими результатами, проте варто завжди пам'ятати про важливість розумного підходу та перевіреної інформації.
На перший погляд, псиліум – це просто клітковина. Але погодьтеся, не всяка клітковина стає об'єктом такого ажіотажу, чи не так? Річ у тім, що лушпиння насіння подорожника містить розчинні та нерозчинні волокна, які при контакті з водою перетворюються на гелеподібну масу. Уявіть собі: ви випиваєте склянку води з псиліумом, а він розбухає у шлунку, створюючи відчуття ситості. Це, до речі, чудове рішення для тих, хто постійно відчуває голод і не може контролювати порції їжі.
Як це працює
Коли псиліум потрапляє до вашого травного тракту, він діє як своєрідний "пилосос", що збирає токсини, шлаки та залишки їжі, м'яко виводячи їх з організму. Це допомагає не лише поліпшити роботу кишківника (прощавайте, закрепи), а й сприяє загальній детоксикації. Деякі дослідження навіть показують, що регулярний прийом псиліуму може знизити рівень "поганого" холестерину та стабілізувати рівень цукру в крові, що особливо важливо для людей з цукровим діабетом 2 типу.
"Бюджетний Оземпік"
Тепер щодо гучного порівняння з "Оземпіком". Чесно кажучи, це як порівнювати яблука з апельсинами. "Оземпік" (діюча речовина семаглутид) – це серйозний лікарський засіб, який відноситься до агоністів рецепторів ГПП-1. Він впливає на гормональну систему, сповільнюючи випорожнення шлунка, знижуючи апетит та впливаючи на центри насичення в мозку. Цей препарат призначають переважно для лікування цукрового діабету 2 типу, а також для контролю ваги у певних категорій пацієнтів, але тільки під наглядом лікаря. Аналоги "Оземпіка", що існують в Україні, також базуються на семаглутиді та мають схожий принцип дії.
Псиліум, у свою чергу, є харчовою добавкою, джерелом клітковини. Це не медичний препарат, і він не має прямого гормонального впливу, як "Оземпік". Тож, скажімо так, псиліум – це чудовий помічник для здорового способу життя та контролю ваги, але аж ніяк не його прямий "аналог".
Як приймати псиліум
Ну що, вирішили додати псиліум до свого щоденного раціону? Це чудово. Але, як і з будь-якою новою звичкою, тут є свої нюанси, щоб отримати максимум користі й не натрапити на несподіванки.
Починайте завжди потихеньку, без фанатизму. Одна чайна ложечка на день – цього цілком достатньо для старту. З часом, коли ваш організм звикне, можете поступово збільшити дозу до двох-трьох чайних ложок (це приблизно 10-15 грамів). Найкраще "товаришує" псиліум з водою: розчиніть його у великій склянці (не менше 250-300 мл) і випийте за 20-30 хвилин до їжі. Уявляєте, він там собі тихенько набухне у шлунку, створивши приємне відчуття ситості. Це, до речі, дуже допомагає не переїдати.
І тут важливий момент, який ну ніяк не можна ігнорувати: пийте ДОСТАТНЬО води протягом дня. Мова йде про 1,5-2 літри чистої води. Псиліум – це така собі губка, що активно вбирає рідину. Якщо води буде замало, то замість бажаного ефекту можете отримати зворотний: неприємні закрепи.
Загалом, псиліум вважається доволі безпечною штукою, але іноді, особливо на початку, можуть виникати легенькі "спецефекти": трохи здуття живота чи гази. Та не лякайтесь, зазвичай це тимчасово і минає, як тільки організм звикне, або після того, як ви скоригуєте дозу.
Але є моменти, коли без поради фахівця просто не обійтися. От, скажімо, якщо ви чекаєте малюка чи годуєте грудьми — тут краще перестрахуватися і спитати у лікаря. Те саме стосується й тих, у кого є серйозні негаразди зі шлунком чи кишківником, або якщо людина має деякі особливості психіки чи проблеми з кровообігом. У таких випадках, знаєте, краще "сім разів відміряти", ніж потім жалкувати.
І так, буває й таке: спробували псиліум, а він вам просто "не зайшов". Ну, не сприймає його ваш організм, і все тут. Це ми називаємо індивідуальною непереносимістю. Якщо так сталося, то й не мучтеся – просто відмовтеся від нього.
Джерело: 5692.com.ua
