У світі, де дипломатія дедалі частіше виглядає як танець на лезі ножа, навіть крихітний успіх на іншому боці планети може здаватися проблиском надії. У Вашингтоні подивилися на Близький Схід — і задумалися: а що, як цей досвід можна застосувати до нашої війни?
Стівен Віткофф, який представляє США у справах Близького Сходу, днями натякнув на несподівану аналогію: нещодавнє припинення вогню між Ізраїлем і ХАМАС — попри всю вибуховість теми — може дати урок, як розв'язувати конфлікти, які, здавалося, вже приречені на безкінечне кровопролиття. За його словами, навіть якщо сторони не довіряють одна одній ані на йоту, все одно можна знайти формулу — бодай тимчасову — щоб покласти край обстрілам хоча б на деякий час. Головне, каже Віткофф, — це політична воля.
В Україні все складніше — але це не глухий кут
Проте дипломат одразу уточнив: ситуація в Україні — зовсім інша пісня. І справа тут не лише в географії чи масштабах. Проблема — в рівні взаємної ворожнечі, який накопичувався роками і тепер видається майже неподоланним.
Додайте до цього повну відсутність конструктивного діалогу та риторику Москви — й отримаєте картину, де будь-які спроби домовитися одразу натикаються на бетонну стіну.
Але навіть стіни часом тріскаються
Попри всю скептичність, Віткофф переконаний: дипломатичні методи ще не варто списувати на смітник історії. Він прямо сказав, що будь-який приклад домовленостей — навіть тимчасових — це не просто формальність, а сигнал: світ ще вміє говорити, а не тільки стріляти.
Він нагадав про перемовини у Стамбулі на початку 2022-го, коли ніхто не вірив, а в результаті вдалося запустити зернову угоду, хай і тимчасово. Тож можливість хоча б короткого перемир’я — це не фантазія, а потенційний інструмент, який може врятувати життя.
Що каже Київ? А що — Кремль
Українські посадовці поки офіційно не прокоментували думку Віткоффа. Та, судячи з публічної позиції Києва, у нашій владі не дуже вірять у "тимчасові тиші" — надто часто вони ставали пастками з подальшими ударами в спину.
Москва ж, як і раніше, вимагає не просто тиші, а капітуляції під виглядом "всеосяжного врегулювання". А це — вже зовсім інша історія.
Не лише США бачать потенціал у ближньосхідному досвіді
Варто згадати: схожі думки звучать і з боку Франції, і з боку Туреччини. Тамтешні політики також вважають, що вміння вести переговори в умовах повної недовіри — це навичка, яку зараз має опанувати увесь світ. Бо нові конфлікти вже стукають у двері.
У цій війні кожна ідея, що несе навіть крихту шансу на припинення вогню, — це не теорія. Це можливість зберегти життя. Та чи дозріли до цього ті, хто досі вірить у перемогу на уламках — питання не лише до дипломатів, а й до історії.
Джерело: 5692.com.ua
