Бажання зберігати старі речі, "бо колись знадобляться", знайоме багатьом. Проте, коли це перетворюється на нав'язливу поведінку, яка захаращує простір та ізолює людину, йдеться про психічний розлад, відомий як патологічне накопичення або Синдром Плюшкіна.
Про те, коли звичайна ощадливість переходить межу і стає небезпечною хворобою, розповідає РБК-Україна.
Звичайна ощадливість чи хвороба?
Патологічне накопичення, або силогоманія (хординг), визнане окремим психічним розладом. Ключова відмінність від звичайної ощадливості полягає у ступені впливу цієї поведінки на життя людини.
Звичайна ощадливість та колекціонування:
- Зберігання цінних та потрібних предметів, колекціонування рідкісних або не дуже
- Легке вагання, але рішення викинути чи віддати приймається
- Речі зберігаються організовано, а простір залишається придатним для життя
Патологічне накопичення (Хординг)
- Накопичуються предмети без жодної цінності: сміття, старі газети, заламані речі, порожні пляшки
- При спробі позбутися непотрібних речей починається паніка та сильний стрес
- Житлові приміщення настільки захаращені, що стають непридатними для життя (неможливо готувати їсти, спати, користуватися санвузлом)
Ознаки, що накопичення стало небезпечним
Накопичення стає патологією, коли воно загрожує здоров'ю, безпеці та соціальному життю людини.
Загроза безпеці та здоров’ю
Найбільш критичні наслідки, які вимагають негайного втручання:
Ризик пожежі. Скупчення паперу, мотлоху та легкозаймистих матеріалів унеможливлює безпечну евакуацію та підвищує ймовірність займання.
Антисанітарія. Накопичення сміття, залишків їжі та відсутність прибирання призводять до появи гризунів, комах та розвитку інфекційних захворювань.
Блокування проходів. Речі заважають відчиняти двері, проходити кімнатами, а в екстреній ситуації (падіння, травма) медики чи рятувальники не можуть надати допомогу.
Фізична загроза. У світовій практиці були випадки, коли люди гинули під вагою обвалу нагромаджених речей чи полиць.
Соціальна ізоляція
Патологічне накопичення призводить до розриву соціальних зв'язків:
Сором. Накопичувач соромиться свого житла і тому перестає запрошувати до себе друзів, родичів, а іноді навіть відмовляється відвідувати лікаря чи перукаря.
Конфлікти. Розлад викликає постійні конфлікти з родичами та сусідами (через запах, шкідників, спільні коридори). Людина стає закритою та агресивно реагує на будь-які спроби "навести лад".
Психологічний дистрес
Для самої людини це не просто "примха", а джерело страждань:
Неможливість прийняти рішення. Хворий не може вирішити, що викинути, оскільки кожна річ сприймається як потенційно "потрібна" або має надмірну сентиментальну цінність.
Тривожність. Думки про прибирання або необхідність позбутися предмета викликають сильний емоційний біль і тривогу.
Накопичення речей перетворюється на розлад через стрес, втрату, душевний біль, травми (фото: Freepik)
Синдром Плюшкіна та його причини
Силогоманія (патологічне накопичення) часто відома як синдром Плюшкіна (за ім'ям персонажа Гоголя) або синдром Діогена (який додатково характеризується крайнім самозанедбанням і соціальною ізоляцією, поширений серед літніх людей).
Основні фактори – тривожність, травматичні події, депресія чи самотність.
Для деяких накопичення стає способом компенсації втрат або болю, для інших – спробою контролювати світ, коли все здається нестабільним.
Часто така поведінка передається у сім’ї – дитина копіює моделі батьків, які ніколи нічого не викидали.
Можливі причини та тригери
Психічні розлади. Розлад накопичення може бути самостійним діагнозом, але часто супроводжує або є частиною обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), деменції (особливо у літньому віці), депресії або шизофренії.
Психологічні травми. Втрата близької людини, сильний стрес, самотність або почуття безпорадності. Речі стають для людини джерелом стабільності та захисту, заміною втрачених соціальних зв'язків.
Генетична схильність. Дослідження показують, що схильність до хордингу може мати спадковий компонент.
Що робити, якщо ви або ваш близький зіткнулися з проблемою?
Патологічне накопичення майже неможливо вилікувати самостійно. Необхідна консультація психіатра або психотерапевта.
Найефективнішим методом є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), спрямована на зміну дисфункціональних переконань щодо важливості речей та розвиток навичок прийняття рішень.
Сварки та насильницьке прибирання лише погіршать стан, оскільки підвищують тривожність і недовіру. Важливо підтримувати та шукати професійну допомогу.
Вас може це зацікавити:
- Як уникнути сильного стресу після переведення годинника на зимовий час
- Чому люди не хочуть звертатися до психологів і які міфи їм заважають
- Хто такі амбіверти та чому більшість з нас мають їхні риси
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: Harvard Medical School, American Psychiatric Association, Mayo Clinic, Psychological Review Journal
