У світі розгортається дуже небезпечна гра. Уявіть тільки: дев'ять країн тримають у себе просто величезну кількість ядерних боєголовок – понад 12 тисяч. І це, чесно кажучи, дуже сильно насторожує, бо контроль за цією руйнівною зброєю, здається, щось зовсім ослаб.
Ядерна зброя: хто, скільки і навіщо
Отож, давайте розбиратися. Ці дев'ять країн – це США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан, КНДР та Ізраїль. І всі вони продовжують активно модернізувати свої ядерні арсенали. Це, знаєте, як безкінечний ремонт, тільки не квартири, а цілого світу. Вони постійно щось оновлюють, додають нові "іграшки", а все це, на жаль, зовсім не для миру.
На початок 2025 року, за оцінками Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), у нас є приблизно 12 241 боєголовка. З них близько 9 614 вже готові до використання, тобто стоять собі у військових арсеналах.
Після Холодної війни всі якось звикли до того, що старих боєголовок розбирали більше, ніж створювали нових. Була тенденція до скорочення. Але, здається, зараз все змінюється. Цей процес скорочення йде повільніше, а нові з'являються все швидше.
Росія, США, Китай: старі гравці, нові ставки
Росія та США, як і раніше, є головними власниками ядерної зброї, їм належить близько 90% всіх боєголовок. Здавалося б, їхні арсенали залишалися стабільними до 2024 року, але обидві країни дуже активно працюють над їхньою модернізацією. Це може призвести до зростання не лише кількості, а й, що важливіше, різноманітності цієї зброї. А що буде після 2026 року, коли закінчиться договір СНО-III, ніхто не знає. Можливо, тоді розгорнутих боєголовок стане ще більше. Страшно навіть подумати.
До речі, у США програма модернізації має свої проблеми – то фінансування підведе, то планування кульгає, то ще купа всього. Росія також не поспішає, їхня нова міжконтинентальна балістична ракета "Сармат" затримується.
Китай, за оцінками SIPRI, вже має щонайменше 600 боєголовок. З 2023 року їхній ядерний арсенал зростає приблизно на 100 боєголовок на рік.
А що там у решти
Велика Британія поки не збільшувала свій арсенал, але у них є такі плани, знаєте, на майбутнє. Новий уряд, до речі, вже підтвердив наміри збудувати чотири нові підводні човни та оновити наявну зброю. Але, схоже, вони теж стикаються з певними труднощами – і операційними, і фінансовими. Не все так просто.
Франція не відстає: вони розробляють нові підводні човни та крилаті ракети, покращують старі системи. Ну, як то кажуть, щоб не відставати від "моди".
Індія та Пакистан продовжують розвивати системи доставки і розширювати свої виробничі потужності. Цікаво, що індійські ракети нового покоління можуть нести ядерну зброю навіть у мирний час. А на початку 2025 року, здається, там навіть стався короткочасний військовий конфлікт, де були удари по об'єктах, пов'язаних з ядерною інфраструктурою.
КНДР – це взагалі окрема історія. Ядерні сили для них – це центральний елемент усієї їхньої стратегії. За оцінками SIPRI, у них вже близько 50 зібраних боєголовок і матеріали ще для 40. Південна Корея навіть попереджала, що КНДР вже на завершальній стадії розробки тактичної ядерної зброї. А в листопаді 2024 року Кім Чен Ин закликав до "безмежного" нарощування ядерного потенціалу.
Ізраїль, хоча офіційно й не визнає наявності ядерної зброї, все ж її модернізує. У 2024 році вони проводили випробування ракетного двигуна, можливо, пов'язаного з балістичними ракетами "Єрихон". І, до речі, модернізація реактора в Дімоні теж триває.
Криза контролю: чому ми на межі
Директор SIPRI Ден Сміт каже, що двосторонній контроль між США та Росією перебуває у глибокій кризі. Договір СНО-III діє до 2026 року, але ніхто не бачить ознак його продовження чи заміни. А Дональд Трамп, схоже, наполягає, щоб новий договір включав обмеження для Китаю. Це, чесно кажучи, дуже ускладнює переговори, адже в кожного свої інтереси.
На думку Сміта, старі методи кількісного контролю вже просто не працюють. Ситуація настільки складна, що поняття "переваги" в цій гонці стає менш зрозумілим, а управляти цим – ще важче.
Апетити ростуть, і не тільки в "великих гравців"
У Східній Азії, Європі та на Близькому Сході почалися такі собі обговорення ядерної стратегії. У 2024 році Білорусь і Росія підтвердили, що ядерна зброя розміщена на білоруській території.
Дослідник SIPRI Метт Корда, наприклад, зауважив, що ядерна зброя, схоже, не гарантує безпеку. Це досить типово – адже конфлікт між Індією та Пакистаном показав: вона не запобігає війні, але підвищує ризик ескалації та катастрофічних помилок. От і думайте.
56-е видання SIPRI Yearbook, на жаль, фіксує подальше погіршення міжнародної обстановки. Війни тривають – в Україні, Газі, інших регіонах. Геополітичні розколи посилюються. Перемога Дональда Трампа на виборах, до речі, створює додаткову невизначеність щодо майбутньої зовнішньої політики США. Ну що ж, тримаємося, як можемо.
Джерело: 5692.com.ua
