Питання про виїзд чоловіків за кордон під час війни постійно на слуху. Особливо коли йдеться не про еміграцію чи втечу, а про супровід — когось із рідних, хто самостійно не впорається. Чесно кажучи, ситуація не така вже й однозначна. Але давайте розберемося, хто має на це право.
Якщо дружина має інвалідність
Тут усе досить чітко. Якщо ваша дружина має інвалідність (будь то I чи II група), і ви як чоловік військовозобов’язаний, то маєте право супроводити її за кордон. Але не просто так, а з підтвердженням:
- що ви справді чоловік — потрібні документи про шлюб;
- і що вона має інвалідність — потрібне медичне підтвердження.
Просто словами, мовляв, "вона хвора, я мушу з нею їхати", не обійдешся — папірці важать більше, ніж будь-які сльози.
Якщо інвалідність у батьків дружини
Трохи менш очевидна ситуація, але теж передбачена. Якщо в когось із батьків дружини (або в обох) є інвалідність I чи II групи, і вони потребують супроводу, чоловік теж може виїхати. Але тут вже важливо не лише родинні зв’язки показати (тобто документи на шлюб і свідоцтво про народження дружини), а ще й те, що ви разом мешкаєте чи справді доглядаєте за ними. Не просто "теща хвора", а конкретно: ви з нею живете або офіційно доглядаєте.
Якщо ви доглядаєте за кимось з інвалідністю
Є й такий варіант. Якщо ви не родич, але офіційно здійснюєте догляд за людиною з інвалідністю I чи II групи — маєте на це документи й отримуєте компенсацію від держави — можете супроводжувати цю людину за кордон.
Юристи пояснюють: якщо є акт, що підтверджує факт догляду, і довідка про інвалідність — це вже серйозний аргумент. Але треба, аби все це було оформлено належним чином. Усе, як завжди — папір вирішує.
Якщо людина потребує стороннього догляду (не обов’язково має інвалідність)
Буває і так, що людині не встановили інвалідність, але вона не може обійтися без допомоги — наприклад, через серйозну хворобу чи літній вік. У такому разі військовозобов’язаний може її супроводити лише якщо:
- це хтось із найближчих рідних (мама, тато, син, дочка);
- або якщо він офіційно доглядає за цією людиною і отримує компенсацію.
Якщо треба супроводити дитину з інвалідністю
Це одна з найпоширеніших ситуацій. Якщо військовозобов’язаний — батько, опікун, прийомний батько або просто той, хто фактично виховує дитину з інвалідністю до 18 років — він має право поїхати з нею.
Йдеться саме про дітей з інвалідністю I або II групи, і тут важливо, щоб було підтвердження, що дитина на утриманні цього чоловіка. Бо просто "я тато" — цього недостатньо. Потрібна офіційна опіка або виховання.
Якщо супроводжує хтось інший із родичів
А що, якщо супровід потрібен, але чоловік — військовозобов’язаний? Часто в такому разі підключають бабусю, дідуся, сестру чи брата. Але тут важливий нюанс: вони можуть виїхати лише якщо самі не підлягають мобілізації. Тобто, умовно кажучи, бабуся з пенсією може, а повнолітній брат — не факт.
Якщо людина недієздатна
Є й інша ситуація — коли людина визнана судом недієздатною і потребує не просто допомоги, а опіки. У такому разі військовозобов’язаний, який є офіційним опікуном, має право її супроводити. Але тільки за умови, що є судове рішення про призначення опікунства.
Якщо ж опікуна ще не призначили, тоді за людину може поїхати хтось із рідних — наприклад, брат або сестра, батько чи мати. Але тільки з числа найближчих родичів.
Працівники закладів догляду
Є ще одна категорія — ті, хто працює у спеціалізованих закладах догляду (будинки-інтернати, пансіонати тощо). Якщо такий працівник військовозобов’язаний і супроводжує людину з інвалідністю або того, хто потребує постійного догляду, він має право виїхати. Але! Повернутись до України він зобов’язаний не пізніше, ніж та особа, яку супроводжував.
От така от історія. Як бачимо, можливість виїзду у супроводі рідних — це не якась дірка в законі чи лазівка. Це чітко визначені винятки, які існують для реальних життєвих обставин. Але, як завжди, головне — мати всі потрібні документи. І пам’ятати, що це не "білет у нове життя", а тимчасовий супровід. Бо держава очікує, що ви повернетеся.
Джерело: 5692.com.ua
