Психологи давно говорять про те, що мислення малюків має свій унікальний хід. Вони вчаться через спроби, помилки, експерименти – і тому часто видається, ніби в їхніх діях не вистачає логіки. Але це лише наш, дорослий, погляд.
Колись Жан Піаже докорінно змінив уявлення про дитячий розум. Він наполягав, що дитина не народжується з готовими "цеглинками" знань, а складає їх поступово й через власний досвід. Про нього навіть казали:
Ніхто більше не зібрав такого дивовижного каталогу дитячих поведінкових відкриттів, які й сьогодні вдається повторити.
Це звучить майже як з наукової казки, але факт лишається фактом.
Досліди, які перевернули уявлення про дитячий безлад
У відомих дослідженнях Піаже помічав, як малюки намагались упорядкувати звичайні палички – від короткої до довгої – і губилися, пересуваючи їх туди-сюди без кінцевого результату. На той момент це сприймали як доказ: логічні стратегії до семи років дітям недоступні. Звідси й загальна думка, що маленькі діти наче "живуть у безладі". Проте свіжі спостереження почали руйнувати цей стереотип.
У журналі Nature Human Behaviour описано доволі цікаву роботу. Дітям запропонували цифрове завдання, створене аспіранткою Гуйвен Алекс Ян. Нібито проста гра: істоти, схожі на кроликів, сховалися за стіною, і видно лише їхнє взуття. Потрібно розставити цих "кроликів" від найнижчого до найвищого, міняючи їх місцями.
Але є нюанс: вони мінялися місцями лише тоді, коли стояли неправильно. Якщо порядок правильний, істоти лишалися на місці. Тож малечі доводилось мислити інакше – не бачити, а здогадуватися. І це вже зовсім інший рівень.
Які стратегії знайшли діти
Коли дослідники підсумували результати 123 учасників віком від чотирьох до десяти років, картина виявилася несподіваною. Більше ніж половина дітей використовували елементи системного мислення. І не просто так, а застосовували відомі алгоритми сортування, наприклад selection sort або shaker sort, які зазвичай пояснюють студентам на ІТ-курсах.
Старші діти робили це частіше, але навіть чотирирічні показували, що можуть відійти від наївного методу "спроб і помилок", якщо їх поставити в таку ситуацію, де інший шлях просто неможливий.
Цікаво, що це змусило науковців заново перечитати роботи Піаже. Мовляв, те, що малеча обирає менш ефективну стратегію, ще не означає, що вона не здатна на іншу. Просто іноді дитині не треба показувати легший шлях – достатньо дати складніше завдання.
Коли "кухня" стає лабораторією алгоритмів
Учені наводять простий приклад із повсякденного життя. Наприклад, треба спекти не одну партію печива, а дві. Формально можна було б двічі пройти всі кроки рецепта, мити посуд, змішувати окремо — але так ніхто не робить. Людина автоматично подвоює пропорції й виконує процес один раз.
Це і є алгоритмічне мислення, тільки в побутовому вигляді. Уміння знайти найбільш логічний, економний шлях.
Чому це все важливо для розуміння дитячої поведінки
Системність – річ, яка формується раніше, ніж ми часто припускаємо. І сучасні дослідження підтверджують: діти не просто здатні впорядковувати складні речі, а й роблять це, коли завдання вимагає послідовності. Тобто безлад, який ми спостерігаємо у побуті, не суперечить їхній логіці – він просто інший.
Там, де порядок тільки зароджується
Виявляється, розкидані іграшки можуть бути кроком до майбутніх інженерів або аналітиків. Ще одна нагадувальна деталь: не варто недооцінювати структуру, яку дитина вибудовує у власній голові.
Що б ми не думали про маленький безлад навколо, варто пам’ятати: дитина вчиться бачити закономірності значно раніше, ніж ми звикли думати. І цей тихий процес формування логіки – одна з найважливіших речей, які відбуваються поруч із нами.
Джерело: 5692.com.ua
