У період воєнного стану трудові правила в Україні зазнали низки змін. Деякі з них — доволі жорсткі. І одна з таких — можливість роботодавця відмовити працівнику у наданні відпустки. Але не все так однозначно, як може здатися на перший погляд.
У звичайних умовах працівник має гарантоване право на щорічну основну відпустку. Але коли мова йде про додаткові відпустки, зокрема ті, що надаються за домовленістю сторін — тут уже без взаємної згоди не обійтись. Якщо керівництво не дало добро, відпустка не відбудеться.
Критична інфраструктура — інший рівень відповідальності
Згідно із статтею 12 профільного закону, у період воєнного стану роботодавець має право відмовити у відпустці будь-якого типу (за винятком декретної чи по догляду за малюком до трьох років), якщо людина працює на об'єкті критичної інфраструктури. Наприклад, енергетика, водопостачання, транспорт, лікарні. Тут навіть базові відпустки можуть бути перенесені.
А що з рештою працівників
Якщо працівник не пов'язаний з критично важливими об’єктами — то щорічна відпустка має бути надана згідно з графіком. Роботодавець не має повноважень відмовити у відпустці, яка передбачена законом. Але якщо працівник хоче піти у відпустку в інший час, не передбачений планом — тоді вже питання обговорення.
Відпустка за власний рахунок — тут усе складніше
Цей тип відпустки, що без збереження заробітку, зазвичай обмежується 15 днями на рік. Але у період війни це правило скасоване — можна брати на стільки, скільки потрібно. Проте є нюанс: така відпустка не зобов’язує роботодавця. Він може погодитись, а може й ні. Формулювання тут таке: "за згодою сторін". І якщо згоди немає — заяву можна залишити без розгляду.
Графіки — орієнтир, але не догма
У мирний час щорічні відпустки фіксуються у графіках, які складаються за погодженням з профспілкою. При їх формуванні мають враховуватись і виробничі потреби, і побажання працівників. Сам графік доводиться до відома заздалегідь, а повідомлення про дату старту відпустки — щонайменше за два тижні. Та якщо хтось хоче поділити свою відпустку на частини, то головне — щоби одна з них була не меншою за 14 днів. Інше — за бажанням.
Перенесення чи скасування — що дозволено
У певних ситуаціях відпустку можна перенести. Але це теж відбувається за спільним погодженням. Якщо причини є поважними — хвороба, службова потреба, — тоді сторони домовляються про новий термін. І знову ж таки — це не може бути одностороннє рішення з боку роботодавця.
Хто захищений більше
Є категорії працівників, яким не можна відмовити у відпустці взагалі: ті, хто має дітей, бере участь у змаганнях, навчається, займається творчою діяльністю тощо. Тут уже відмова вважається порушенням трудових прав. Війна — не виправдання в таких випадках.
Право на відпочинок у більшості випадків залишається за працівником. Але воєнний стан вніс суттєві корективи — і тепер закон дозволяє відмову у відпустці, якщо мова про працівника критичної інфраструктури чи про відпустку, яка потребує взаємної згоди. Усі інші види відпусток усе ще діють, хоча й з деякими уточненнями.
Джерело: 5692.com.ua
