Покрова Пресвятої Богородиці століттями мала особливе значення для українців, а особливо для запорозьких козаків. Це свято вважалося їхнім духовним захистом, днем єдності та сили. Згодом воно перетворилося на один із символів української ідентичності.
Які традиції Покрови шанували козаки та що збереглося у наш час, розповідає РБК-Україна.
Покрова як духовний щит козаків
Запорозькі козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю покровителькою та заступницею. На Січі обов’язково будували церкву Покрови, а саме свято відзначали урочистими молебнями. Козаки вірили, що Покрова захищає їх у походах і битвах, а тому кожен похід починався з молитви.
Козацькі традиції на Січі
У день Покрови відбувалися збори (рада), де вирішували важливі справи – від обрання кошового отамана до ухвалення військових рішень. Свято ставало символом єдності та військового братерства. У цей час також вшановували загиблих побратимів і просили Богородицю заступництва для всього війська.
Символіка Покрови для козацтва
На прапорах і клейнодах часто зображали Богородицю з омофором, що прикриває воїнів. Цей образ закріпився в народній свідомості як символ духовної сили козацтва та його непереможності.
Що збереглося донині
З плином часу Покрова залишилася не лише релігійним, а й національним святом.
- У храмах відбуваються святкові літургії.
- У пам’яті народу Покрова стала "козацьким днем".
- У державному календарі 1 жовтня відзначається як День захисників і захисниць України – прямий спадкоємець козацької традиції.
- У культурі свято асоціюється з силою, вірою й українською ідентичністю.
Таким чином, Покрова поєднала козацькі звичаї, релігійну обрядовість та сучасні державні символи, залишаючись одним із найшанованіших свят в Україні.
Вас також може зацікавити:
- На фоні яких історичних подій виникли відомі козацькі пісні
- Що означає кожен елемент традиційного українського костюма
- Які язичницькі свята святкують і досі
Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Національний музей історії України, Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України НАН України.
