Система шкільної освіти в Україні опинилася на межі кадрового колапсу. Проблема назрівала роками, але у воєнних умовах вона проявилася з новою гостротою: вчителів катастрофічно не вистачає, особливо молодих. Попри те, що в законах уже передбачене підвищення оплати праці, на практиці все впирається в одну річ — відсутність коштів. І поки держава не знайде для цього ресурсу, молоді фахівці обирають інші професії або виїжджають за кордон.
Молодь не йде в школи: причина очевидна
Якщо коротко — молоді спеціалісти не поспішають влаштовуватись на роботу вчителем. І справа тут не в мотивації, не в тому, що "покоління не те", і навіть не в браку патріотизму. Причина до банального зрозуміла — низька зарплата.
Сергій Бабак, голова комітету Верховної Ради з питань освіти, чітко окреслює суть проблеми: жодні розмови про "місію", престиж або покликання не переконують молодих людей обирати вчительську професію. Якщо на старті ти бачиш зарплату, яка не дозволяє нормально жити — вибір очевидний.
Де найгірше з кадрами
Найбільш гостро дефіцит відчувається в шкільній освіті. І якщо у вишах ще вдається утримувати викладачів (хоча й там ситуація далеко не ідеальна), то школи — особливо в регіонах — залишаються без спеціалістів із природничих предметів. Фізика, хімія, біологія — у багатьох школах ці дисципліни вже ведуть учителі інших спеціальностей або пенсіонери.
Це не просто незручність — це пряма загроза якості освіти. Учень не отримає якісного навчання без якісного викладача. А таких стає все менше.
Закон є, зарплати — ні
Формально у законодавстві все виглядає красиво. І в "Законі про освіту", і в законі про "Повну загальну середню освіту" записано: мінімальна зарплата вчителя має бути на рівні не менше трьох мінімальних заробітних плат.
Але на практиці ця норма щороку відкладається. Її просто не реалізовують при прийнятті бюджету. Формулювання стандартне: "немає можливості через обмежений ресурс бюджету в умовах воєнного стану". І поки триває війна — реальних змін годі чекати.
Інших варіантів нема
Бабак прямо каже: іншого способу залучити молодих людей до шкіл, окрім як дати їм гідну оплату, — просто не існує. Жодні красиві слова не працюють, коли людині нема за що платити за квартиру чи підтримувати родину. Сучасна молодь, навіть дуже вмотивована, не може дозволити собі працювати "за ідею".
До речі, це не лише українська проблема. У багатьох країнах Східної Європи спостерігаються схожі процеси — але там принаймні поступово піднімають ставки або вводять стимулювання для молодих вчителів. У нас поки що все тримається на ентузіазмі старших педагогів.
Немає якісної освіти без сильного вчителя. Немає сильного вчителя — без гідної оплати. І поки ці елементарні речі не зійдуться докупи, система школи повільно втрачати свій сенс. Вчитель, який не може дозволити собі жити гідно, не може навчити інших мріяти про краще. А значить, ми ризикуємо втратити не лише кадри, а й майбутнє.
Джерело: 5692.com.ua
