Уряд офіційно оголосив: у 2026 році мінімальна зарплата в Україні зросте до 8647 гривень. На папері це виглядає як крок уперед. Але якщо подивитися уважніше, то цифра не виглядає настільки оптимістичною. Чому? Тому що реальне життя дорожче за будь-які урядові розрахунки.
Для більшості людей це підвищення стане радше символічним жестом, ніж відчутним полегшенням. 8647 гривень звучить солідніше, ніж нинішня "мінімалка", та коли в магазині пачка сиру чи пляшка олії коштують як півдня роботи, цифри перестають тішити.
Прожитковий мінімум: реальність проти статистики
Факти прості: за підрахунками на середину 2025 року, реальний прожитковий мінімум для дорослої людини перевищував 11 тисяч гривень. Тобто навіть нова мінімалка не дотягує до того, щоб нормально прожити місяць. І ще момент — після податків лишається трохи більше восьми тисяч. Хоч бери й рахуйте: виходить, що людина, яка отримує офіційно мінімалку, автоматично опиняється за межею бідності. Сумно, але правда.
Куди зникають гроші українців
До речі, уряд не просто оголосив нові цифри. Є навіть прогноз на кілька років уперед. У ньому два сценарії: один оптимістичний, інший песимістичний. Перший — якщо війна піде на спад, економіка оживе, і середня зарплата вже у 2026 сягне понад 30 тисяч гривень. Далі — ще більше: 35 тисяч у 2027-му, майже 40 у 2028-му.
А другий сценарій — якщо все тягнутиметься, як зараз. І тоді зарплати зростатимуть, але не настільки, щоб люди справді відчули зміни. Ну, знаєте, коли на чек у магазині дивишся — а там мінус півзарплати за один похід.
Зайнятість, до речі, теж зростатиме. Прогнозують, що працюючих стане трохи більше — з 13 мільйонів до 13,2. Наче плюс. Але чи цього вистачить, якщо мільйони українців виїхали за кордон і не поспішають повертатися? Питання відкрите.
Чи є шанс вирватися з бідності
А ще інше питання: навіть якщо люди працюватимуть більше, чи вистачить їм грошей на нормальне життя? Бо коли половина зарплати йде лише на їжу, мріяти про відпустку чи щось більше — майже фантастика.
Тут варто згадати і порівняння з Європою. Там, наприклад, на харчі витрачають близько 15–20% бюджету. У нас — до 60%. І різниця відчувається. Людина в ЄС може дозволити собі щось відкласти чи вкласти в освіту дітей. Українцю — часто лише виживати від зарплати до зарплати.
Чи є шанс вирватися з цього кола? Експерти кажуть: залежить від безпеки і темпів економіки. Якщо буде стабільність — є шанс. Якщо ні — будемо бачити ті самі цифри на папері, які не співпадають з життям.
Реальність проти цифр
От і виходить: 8647 гривень — це більше для звітів і графіків, ніж для сімейного бюджету. Люди й далі живуть у ситуації, коли офіційна мінімалка не гарантує навіть покриття прожиткового мінімуму. І поки це не зміниться, говорити про подолання бідності — просто ілюзія. Бо зростання зарплат без реального зростання купівельної спроможності — це як біг на місці.
Джерело: 5692.com.ua
