У час, коли довкілля потерпає від людської діяльності, проблема мікропластику вже не виглядає якимось далеким терміном із наукових журналів. Вона тихо заходить у наші домівки через воду, їжу, повітря. І що прикріше – уникнути цього майже нереально.
Де ми "з'їдаємо" найбільше мікропластику
Навіть якщо хтось уважно стежить за раціоном, купує фермерські продукти і намагається жити екологічно, все одно мікропластик часом виявляється там, де найменше очікуєш. За даними польського видання Onet.pl, науковці вже давно б'ють на сполох, бо ці дрібні частинки знаходять чи не в кожному виді їжі.
Дослідники особливо підкреслюють кілька моментів – і вони, чесно кажучи, трохи збивають з пантелику:
- мікропластик є не лише в морепродуктах чи м'ясі, а й у звичайних рослинних продуктах, включно з яблуками, морквою, навіть у цукрі;
- жителі прибережних регіонів споживають його ще більше, бо океани найбрудніші саме від пластикових відходів;
- повністю уникнути мікрочастинок неможливо, хоча деякі прості кроки все ж допомагають трохи зменшити їх потрапляння в організм.
Цікаво, що одне з нових масштабних досліджень журналу Environmental Research показало: майже 90% білкових продуктів містять мікропластик – незалежно від того, рослинні вони чи тваринні.
Сіль
Сіль здається найпростішим інгредієнтом у кухні. Але навіть тут є нюанси. Особливо дивує те, що рожева гімалайська сіль, яку часто вважають природною і чистою, виявилася більш забрудненою, ніж звичайна кухонна. Причина – відкритий спосіб видобутку, де частинки легко потрапляють у продукт із повітря або поверхневих вод.
Рис
Рис – один із найпопулярніших продуктів у світі. І тут виникла несподівана деталь: у 100 г рису може бути 3–4 мг мікропластику. А якщо це рис швидкого приготування, то показники ще вищі, бо промислова обробка більш інтенсивна.
Є маленька хитрість: промивання під проточною водою може зменшити вміст частинок майже на третину.
Бутильована вода
Багато людей купують воду в пляшках для "чистоти". Але пластикові пляшки самі є джерелом мікропластику. Національна академія наук США виявила до 240 тисяч мікрочастинок у кожній пляшці. Особливо небезпечні наночастинки – їх важко фільтрувати. Скляна тара у цьому плані набагато краща.
Морепродукти
Морепродукти мають хорошу репутацію серед прихильників здорового харчування. Але саме океани страждають від пластикового сміття найбільше: понад 80% глобального забруднення – це пластик.
Не дивно, що:
- паніровані креветки мають приблизно 300 частинок мікропластику на порцію;
- риба промислових видів накопичує пластик разом із кормом;
- рибні палички – серед найзабрудненіших напівфабрикатів, відразу після курячих нагетсів.
Рослинні продукти
Здавалося б, фрукти й овочі – найчистіші. А от і ні. Науковці зафіксували понад 100 тисяч частинок мікропластику на грам у яблуках і моркві.
Тут причина інша: рослини поглинають частинки з ґрунту через корені, разом із водою.
Навіть вегетаріанські нагетси – другі за рівнем забруднення серед рослинних білкових продуктів.
Чайні пакетики
Ця тема вже кілька років викликає дискусії. Дослідження Університету Макгілла показало, що нейлоновий чайний пакетик у кип’ятку може виділити мільярди мікрочастинок у звичайну чашку чаю. Висока температура буквально "розчиняє" полімери.
Цукор
Цукор також не виявився винятком. Нові аналізи різних брендів показали, що мікропластик є у всіх зразках – і через забруднення сировини, і через виробничі процеси.
Чому мікропластик всюди
Проблема в тому, що пластик вже став частиною планети.
Його знаходять у повітрі, у ґрунті, у водоймах, навіть у віддалених регіонах, як Арктика. Повністю виключити його з життя неможливо, але вплив можна зменшити:
- скорочувати використання пластикової тари;
- користуватися фільтрами для води;
- за можливості обирати скло чи метал;
- добре мити овочі, фрукти, крупи;
- уникати надмірно перероблених продуктів.
Тонка межа майбутнього
Проблема мікропластику – це дзеркало нашого ставлення до довкілля. Світ уже не повернеться до стану, в якому був кілька десятиліть тому, але відповідальність за наступні кроки все ж лежить на кожному. Щоденні дрібні вибори здатні визначити, в якому середовищі житимуть наступні покоління.
Джерело: 5692.com.ua
