У Мюнхені цього року сталося те, чого раніше не було. Премію імені Евальд фон Клейст дали не політику, не дипломату і навіть не групі експертів. Її віддали українцям. Усьому народу. Формулювання просте – за мужність і стійкість у боротьбі за свободу та незалежність. Але за цими словами, як ми розуміємо, стоять роки війни, втрат і дуже складних рішень.
Нагорода не для однієї людини – для всієї країни
Нагороду вручають у межах Мюнхенська безпекова конференція – форуму, де щороку говорять про війну, мир, безпеку, союзників і все те, що зараз для України звучить не як абстракція, а як щоденна реальність. Цьогоріч організатори вирішили: українці заслуговують на відзнаку за мужність і витримку у боротьбі за свободу та незалежність.
Церемонія у Мюнхені
Церемонія відбулася 14 лютого у стінах Мюнхенська резиденція – історичної будівлі в центрі Мюнхена. Премію від імені народу отримав Володимир Зеленський. Він подякував Німеччині за підтримку з перших днів повномасштабної війни.
І тут мова не лише про слова співчуття чи політичні заяви. Берлін – один із найбільших постачальників допомоги серед європейських країн. Зокрема, значний внесок зроблено у розбудову систем протиповітряної оборони. А це вже про конкретні речі – про небо, яке вдається втримати.
Чому ця премія має вагу
Сама премія названа на честь Евальда фон Клейста – засновника конференції. Він понад 30 років очолював цей безпековий майданчик і був одним із тих, хто просував трансатлантичний діалог.
І ось тепер у цьому списку – український народ. Не політична еліта, не військове командування, а саме народ. Можливо, це найточніше формулювання того, що відбувається останні роки.
Ще одна європейська відзнака
До речі, раніше Зеленський разом із українцями отримав ще одну престижну європейську відзнаку – Премія Карла Великого. Її вручають за внесок в об’єднання Європи.
І якщо скласти ці рішення докупи, вимальовується цікава картина: Україну дедалі чіткіше сприймають як частину європейського безпекового та політичного простору. Не як прохача, а як учасника процесу.
Можна по-різному ставитися до міжнародних нагород. Хтось скаже – це символіка. І, можливо, частково так. Але іноді символи теж важать багато. Особливо коли йдеться про війну, яка триває не на папері, а в реальному житті.
Джерело: 5692.com.ua
