Є в нас така звичка — ставити випічку на п'єдестал складності. Здається, що якщо десерт смачний, то точно марудний у приготуванні. Але іноді трапляється щось зовсім протилежне. Сирне пісочне печиво — саме той випадок, коли все просто до смішного, а на виході маємо щось напрочуд збалансоване. І головне — з душею. Знаєте, як буває в дитинстві: мама встигла все змішати за 10 хвилин, а потім з кухні пахне так, що всі в хаті затихають.
Цей рецепт — для тих, хто любить сир у випічці, але не має часу на кулінарні марафони. І ще трошки — для тих, хто вміє цінувати дрібні несподіванки, як-от тепла груша у хрусткому печиві.
Складові — усе під рукою
Тут набір інгредієнтів доволі звичний, але саме в деталях — магія:
- 250 г домашнього (або просто щільного) сиру — не розсипчастого, а такого, щоб тримав форму;
- 1 яєчний жовток — білок, до речі, сюди не йде, і не псує структуру;
- 1 середня груша або яблуко — краще не надто соковиті, аби не "розкисли" тісто;
- 80 г цукру — можна трохи менше, якщо любите стриману солодкість;
- 30 г вершкового масла — трохи м’якшого, не з морозилки;
- 3 столові ложки борошна — приблизно, бо сир буває різний за вологістю;
- 0,5 ч. ложки соди — без оцту, просто дайте їй свободу;
- щіпка ваніліну — або ванільний цукор, якщо хочете ніжного аромату.
Ніякої магії: процес майже інтуїтивний
- Фрукти: очищаємо грушу, ріжемо дрібненько. Не терти — бо буде як каша. Саме шматочки дають ефект "влучив на фрагмент джему".
- Сирна основа: беремо сир, додаємо жовток, масло (не гаряче!), і сюди ж — нашу грушу. Перемішуємо так, щоб усе подружилося, але не перетворилося на пюре.
- Пісочна частина: у окремій мисці з’єднуємо цукор, борошно та соду. Потрохи вводимо це в сирну суміш. Не поспішайте — тісто має бути м’яке, але не липке.
Формування: руками — і з любов’ю
І тут починається найприємніше. Відриваєте від тіста шматочки, катаєте кульки розміром з волоський горіх (ну, плюс-мінус). Хочете — обкатайте в макові зернята або кунжут. Це дає і смак, і текстуру. Потім трошки притискаєте — не до стану "млинця", але щоб печиво стало схожим на щось серйозне.
Викладаєте на деко з пергаментом, залишаючи трохи простору між ними. Приблизно 2 см. У духовці вони ще "роздихаються", тож не тісніть їх.
Печемо — як не злякати результат
Розігріваємо духовку до 180°C. Випікати довго не треба — максимум 15 хвилин. Головне — не перетримати, бо буде сухо. Краще витягти на хвилину раніше, ніж пізніше. Щойно краї підрум'янилися — можна діставати.
Подавати — як душа забажає
Це печиво не потребує нічого зайвого, але якщо дуже хочеться — подайте з ложечкою джему або домашнього варення. Хтось любить з гарячим чаєм, а хтось — просто так, ще теплим, поки в домі ще пахне ваніллю й випічкою.
Іноді найпростіші рецепти — це ті, що лишаються з нами надовго. Бо в них немає зайвого пафосу. Бо вони працюють. І бо їх можна готувати на автоматі, навіть після важкого дня.
Джерело: 5692.com.ua
