У країні, яка кілька років живе у стані війни, тема особистих фінансів стала питанням виживання, а не комфорту. І хоча банківські продукти знову повертаються в обіг, більшість українців і далі з обережністю ставляться до кредитів. У когось — це наслідок нестабільних доходів, у когось — недовіра до системи, а хтось просто не хоче мати боргів, коли й без них вистачає турбот.
Українці не поспішають жити в борг
Сьогодні в Україні кредитування фізосіб тримається на досить низькому рівні. Для прикладу: лише 3,4% ВВП — це кредити, які взяли звичайні люди. Якщо порівнювати: у Польщі цей показник майже 23%, у Німеччині — вже близько 50%, а в Данії — понад 85%. Тобто українці, як не крути, ще далекі від європейських звичок фінансувати покупки через банки.
Однак у цьому не все так погано. Невисока закредитованість означає також невисокий рівень боргового навантаження. І тут вже говоримо про DSTI — співвідношення витрат на погашення позики до доходів. В середньому — близько 20%. Це вважається безпечним. Навіть якщо брати дорогі продукти, типу іпотеки, то й тут переважно не перевищується межа у 40%.
Що саме беруть у кредит
Хоч українці і не біжать до банків масово, деякі види кредитів користуються популярністю:
- Споживчі позики — лідери ринку. Це кредити на побутову техніку, гаджети, меблі — тобто все те, що часто купується у розстрочку. З початку війни обсяги таких кредитів зросли майже на 29%.
- Іпотека — зростає. За останні три роки портфель іпотечних позик збільшився більш ніж у два рази. Хоч ставки й високі, але люди все частіше ризикують.
- Автокредити — навпаки, втратили темп. Після падіння в 2022-му, ринок повільно оживає, але поки що відчутно відстає.
До речі, головний акцент поки — на невеликих позиках. Їх простіше обслуговувати, а банки охочіше погоджують. Хоча навіть тут ситуація не така проста.
Обидві сторони обережні: і банки, і клієнти
Проблема не тільки в бажанні людей. Банки теж не розкидаються кредитами, особливо в умовах воєнного ризику. Та й багато українців не наважуються позичати через нестабільність доходів або побоювання втратити джерело прибутку.
Експерти з фінансового аналітичного центру "Фінансовий пульс" наголошують: лише 25% українських родин мають кредитні зобов'язання. Це, м’яко кажучи, небагато. Але, з іншого боку, це дає перспективу. Якщо навіть частина з тих 75%, хто поки позик не має, наважиться — це може суттєво пожвавити економіку.
Програми держпідтримки: кредити як інструмент розвитку
Одним з варіантів для зростання ринку залишаються державні програми доступного кредитування. Особливо ті, що орієнтовані на:
- стратегічні галузі;
- малий бізнес;
- житлове кредитування.
Тут логіка проста: кредити стимулюють не лише попит, а й роблять можливим запуск нових проєктів — у будівництві, виробництві, сфері послуг.
Ставки можуть знизитися вже незабаром
Іще один аргумент, який може змінити ситуацію — відсоткові ставки. Є ймовірність, що вже у другій половині 2025 року ставки за іпотекою, автокредитами та позиками для малого бізнесу знизяться в середньому на 1%. Тобто можна буде взяти кредит під 17-18% — це, власне, рівень, до якого українці вже трохи звикли у 2024-му.
Таку оцінку дає віцепрезидент Асоціації українських банків Сергій Мамедов. Він також пояснює: якщо НБУ зменшить облікову ставку (скажімо, до 14-14,5%), це автоматично знизить вартість залучення коштів для банків. А ті у відповідь активізують кредитні програми.
Що з усього цього випливає
Ситуація двозначна. З одного боку — населення обережне, обмежене у фінансових можливостях, недовірливе до системи. З іншого — ринок майже порожній, а отже, з потенціалом для зростання. Умовно кажучи, поле ще не засіяне, а значить — є шанс змінити правила гри.
Український ринок кредитування сьогодні — це ніби заморожене джерело. Є глибина, є тиск, але поверхня ще не рушила. Все залежить від довіри: до банків, до держави, до завтрашнього дня. Якщо ця довіра з’явиться — вода піде, а разом із нею оживе й економіка.
Джерело: 5692.com.ua
