Останній аналітичний матеріал CNN розклав по полицях, що реально може чекати Україну та Росію в найближчі місяці — і далі. І хоча жоден зі сценаріїв не виглядає ідеальним, деякі з них — значно небезпечніші, ніж інші. Розберімося, що саме мається на увазі.
Путін погоджується на повне припинення вогню? Майже фантастика
Один із найменш ймовірних варіантів — це коли Кремль без жодних умов погоджується зупинити бойові дії. Про таку ініціативу ще у травні говорили США, ЄС і Україна — мовляв, давайте хоча б зафіксуємо лінію фронту і притишимо ситуацію. Але в Москві на це просто не погодилися.
І причина проста: російська армія потроху, але просувається вперед. А поки є рух — є й віра у перемогу. Ба більше, Кремль навіть не злякався погроз новими санкціями чи можливими обмеженнями для Китаю та Індії.
Судячи з усього, до жовтня Росія намагатиметься здобути ще більше, щоб потім сісти за стіл переговорів із кращих для себе позицій.
Перемовини восени? Можливо, але з гірким присмаком
Інший варіант — реалістичніший. Восени, коли дощі, бруд і холоди зазвичай сповільнюють військові дії, сторони можуть повернутися до перемовин. Не від хорошого життя, звісно, а тому що війна втомлює всіх — і фізично, і політично.
Цілком імовірно, що на той момент Росія вже встигне захопити кілька міст на сході — наприклад, Покровськ, Костянтинівку чи навіть Куп’янськ. І от тоді Кремль скаже: "Домовляймось, але на наших умовах". Це не мир, це пауза. А вже у 2026 році, хто знає, війна може спалахнути з новою силою.
До речі, є думка, що Росія спробує використати тему виборів в Україні — мовляв, Зеленський "нелегітимний", бо вибори відкладено. Не здивує, якщо з’являться наративи про "альтернативних" кандидатів, ближчих до Москви.
Україна тримається ще два роки і вичерпує ресурси Кремля
Це сценарій на витривалість. Якщо західна допомога — зброя, розвідка, економічна підтримка — буде стабільною, Україна може втриматися. Навіть якщо втратить ще кілька міст, фронт не посиплеться.
Тоді Кремль знову опиниться в тупику: наступ не рухається, санкції тиснуть, бюджету ледь вистачає, а мораль у військах — далеко не найвища.
Європа на випадок такого розвитку вже готує місії з розміщення військових НАТО в тилових українських містах — ближче до Києва. Не для боїв, а для підтримки, розвідки й стримування нових спроб вторгнення.
Цей варіант — не перемога, але й не катастрофа. Максимум, на який поки реально розраховувати.
Поганий сценарій: Трамп, Кремль і крах оборони
Якщо ж в один момент усе складається не на користь України — от тоді починаються справжні ризики. Уявімо: Дональд Трамп таки зустрічається з Путіним, і ті починають говорити "по-своєму".
І ось США знижують підтримку, Європа — не витягує самостійно, а фронт поступово валиться. Українська армія виснажується, мобілізація гальмує, а суспільство втрачає довіру. Усе це може обернутись політичною кризою.
Росія у такій ситуації просувається далі. А європейці — навіть якщо розуміють загрозу — не готові реально вступати у війну. НАТО мовчить. Це — сценарій, де Україна програє, а Європа залишається один на один із Путіним.
Кремль повторює долю Радянського Союзу в Афганістані
Нарешті, один із найоптимістичніших сценаріїв — хоча він також не про швидкий кінець. Росія продовжує війну, але все більше нагадує СРСР під час афганської кампанії: втрати шалені, виграшу майже немає, а на тлі — розвал у політиці, економіці й дипломатії.
Китай і Індія — партнери, на яких так сподівався Кремль, — поступово охолоджують відносини через санкції. Грошей у резерві стає дедалі менше. А в самій Москві — невдоволення еліт, закулісні конфлікти й страх втратити владу. І хоча Путін тримається, все залежить від одного моменту — коли він виглядатиме слабким. А тоді все може посипатися, як було після заколоту Пригожина чи під час поразок у 2022-му.
Цікаво, що навіть у цьому найсприятливішому для Заходу сценарії ніхто не говорить про повну перемогу України. Бо проблема — не тільки у військах, а в тому, що жодна країна НАТО не готова воювати на нашому боці прямо. І саме це — головне у всій цій аналітиці. Війна закінчиться не лише на полі бою. А ще — за столом переговорів, у закритих кімнатах, і, на жаль, не завжди з нами в центрі процесу.
Джерело: 5692.com.ua
