Можна працювати продавцем у кіоску з овочами і навіть уявлення не мати, що десь там, у тіні, на тебе вже поклали око. І не романтики — а цілком собі реальні спецслужби.
Кирило Буданов, голова української розвідки, відверто розповів в інтерв’ю YouTube-каналу RAMINA, кого саме і чому так активно намагаються втягнути у шпигунські ігри. І, чесно кажучи, його слова — не з кіно, а з нашої, на жаль, реальності.
Хитріші й уважніші: чому жінок рідше вербують
Цікавий момент: за словами Буданова, завербувати чоловіка набагато легше, ніж жінку. Бо, як він висловився, "жінки від природи більш хитрі" — вони краще відчувають, що тут щось не те, і швидше розуміють, коли їх намагаються обіграти.
Так, жінки частіше насторожуються, коли щось "пахне підозрою". Чоловіки ж — ну що сказати — бувають легковажнішими. Особливо якщо на горизонті гроші, обіцянки і "легкі завдання".
Як відбувається вербування: по інтернету чи вживу
Спецслужби давно вже адаптувалися до цифрового світу. Вербують не лише на особистих зустрічах, а й через месенджери, пошту, соцмережі. І, як не дивно, багато хто на це ведеться — бо думає, що "в онлайні це ж безпечніше". Але от для того, хто вербує — навпаки, це ризик, бо є шанс потрапити в контргру.
І все ж, саме цей метод — дистанційний — нині стає найпопулярнішим.
Шукають слабкості: хто під прицілом
Коли хтось потребує грошей, має особисті проблеми, борги, залежності — для спецслужб це ідеальна ціль. Особливо ласий шматок — ігромани. Уявіть собі: людина, яка живе мрією виграти джекпот, — а їй тут пропонують "легкі гроші". Вербування? А що такого? Гроші ж потрібні зараз, а "потім якось буде".
Буданов назвав таких людей "клондайком" для вербувальників. Бо ними легко маніпулювати.
А "я не знав" — це вже відмазка
"Не розумів, що роблю" — це, як каже Буданов, просто казки. Бо коли тобі пишуть з невідомого номера і просять:
- знайти автівку в певному місці,
- викопати пакунок на пустирі,
- покласти його під авто,
- стояти поруч з телефоном і знімати…
…ну тут уже не до наївності. Може, не всі знають, ХТО саме їх вербує — дехто щиро вірить, що працює на якусь там "європейську розвідку". Бо росіяни часто прикидаються "нашими союзниками". Але сам факт участі у небезпечній грі — очевидний.
Підлітки — легка здобич, бо хочеться нового айфона
Окрема історія — діти. Тут ставка завжди на гроші. Хочеш зводити дівчину в кафе? Купити новенький смартфон? Додаткова сотня-дві баксів — звучить як рятівне коло. А от що стоїть за цими грошима — мало хто думає.
Буданов прямо каже: матеріальний інтерес — це старий як світ прийом. І, на жаль, дієвий.
Довіра агенту — це ризик
"Агенту довіряти не можна", — каже Буданов. Бо той може працювати на дві сторони. Так, саме так: передавати ворогу наші завдання, а нам — навпаки. І при цьому брати гроші звідусіль.
Один такий випадок запам’ятався особливо. Агент два роки "успішно" працював і на нас, і на них. Доки не загинув. І таких історій — більше, ніж здається.
А ще є "сплячі" агенти — ті, хто роками нічим себе не видає. Максимальний строк їхньої "активної" роботи, за словами Буданова, — 7 років. Після цього — або провал, або зникнення, або гірше.
Жінки в армії — не виняток, а нова норма
І, до речі, про жінок. Їх стає все більше — і в розвідці, і в бойових підрозділах. З 2020 року, як каже Буданов, жінки на вступних іспитах до академії розвідки беруть перші місця. Це вже не виняток — це тенденція.
Чоловіки дрібнішають, а жінки йдуть уперед, — підсумовує він.
Отже, вербування — це не щось далеке, не про шпигунів у фільмах. Це реальність, у якій можна опинитися навіть тоді, коли працюєш касиром чи вантажником. І головне — не дати себе затягнути, навіть якщо пропозиція звучить надто "вигідно", щоб бути правдою. Бо, найчастіше, вона саме такою і є.
Джерело: 5692.com.ua
