Довгі роки Росію вважали майже непохитною імперією, яку може втримати лише Вашингтон. Але, як пише британський геополітичний стратег Марк Бролін у The Telegraph, цей образ тріщить по швах. Сьогодні навіть впливові аналітики визнають: Москва втрачає потугу не поступово, а лавиноподібно. І це вже не просто аналітичний прогноз, а очевидна реальність — варто лише подивитися на те, як світ реагує на її дії.
Трамп і нова оптика Заходу
Дональд Трамп, який ще недавно обережно говорив про Україну, нині відкриває двері для нового підходу. Він не боїться відмовитися від старих, "холодновоєнних" страхів, ніби Росія — це непереможний монстр. Його готовність обговорювати постачання Україні ракет "Томагавк" — не просто політичний сигнал, а, швидше, перевірка меж терпіння Кремля. Після зустрічі із Зеленським стало зрозуміло: процес переконань ще триває, але сам факт діалогу вже змінює правила гри.
Занепад, який важко приховати
Бролін стверджує, що Путін хотів зупинити розпад російського впливу війною, але вийшло навпаки — він його прискорив. Так, кілька захоплених територій виглядають як перемога, але за ними — втрата авторитету в Центральній Азії, на Близькому Сході та навіть у самій Європі. Це схоже на людину, яка лататиме старий човен, поки він не піде на дно від надлишку латок.
Європейська енергетична пастка
Найболючіше питання, за словами експерта, — це енергетика. У 2025 році кілька країн ЄС, попри всі заяви, збільшують закупівлі російського зрідженого газу. Імена знайомі — Франція, Нідерланди, Бельгія, а також Угорщина зі Словаччиною. Звучить парадоксально: ті, хто голосно підтримує Україну, водночас допомагають наповнювати російський бюджет, із якого фінансується війна. Бролін називає це "енергетичною гіпокризою" — і важко з ним не погодитись.
Потрібна чесність дій
Європа, на його думку, має вирішити, чи готова вона бути послідовною.
Винятки для Угорщини і Словаччини не можуть тривати вічно, — наголошує Бролін.
Якщо країни, які купують російський газ, не зможуть пояснити, як це узгоджується з підтримкою України, то всі красиві заяви залишаться лише словами. Коли ж дії справді збігатимуться зі словами, можливості Путіна скоротяться в рази. І, здається, цей момент ближчий, ніж багато хто думає.
Кінець імперії
На думку аналітика, війна, яку розв’язав Путін, уже вийшла за межі його контролю. Вона виснажує не лише армію, а й саму державу — фінансово, політично, морально.
Війни не завжди завершуються перемогою, — пише Бролін, — вони закінчуються, коли закінчуються гроші, солдати й боєприпаси.
Це жорстке, але правдиве правило. Путін, схоже, стоїть на порозі усвідомлення цієї простої істини.
Світ змінюється швидше, ніж Кремль встигає реагувати. Те, що колись здавалося могутністю, тепер виявляється втомою системи, яка живе за інерцією. Війна Путіна не має майбутнього, бо вона вже з’їла своє минуле. Залишились лише уламки старих міфів, які поступово розсипаються під тиском реальності. І коли вони зникнуть остаточно, історія не поставить крапку — вона поставить знак оклику.
Джерело: 5692.com.ua
