Поки світ поступово долає кризу, українці стикаються з доволі парадоксальною реальністю: ті продукти, які мали б бути найдоступнішими, злетіли в ціні більше, ніж "делікатеси". Це не просто цифри в чеках — це щоденна боротьба за виживання для мільйонів родин, які змушені економити на всьому, навіть на хлібі.
Ціни ростуть, продуктовий кошик стискається
Економіст Олег Пендзин пояснив, чому саме дешеві продукти зараз дорожчають найшвидше і що стоїть за цими цифрами. Ситуація справді непроста. Національний банк України визнав: продукти в нас коштують вже майже як у світі. А от доходи — зовсім не світові.
Навіть кілька років тому деякі товари в Україні були дорожчі, ніж, наприклад, у Польщі. Чому так? Однією з причин є ПДВ. В Україні він на харчі становить 20%, тоді як у більшості країн ЄС — лише 4-5%. Тобто там держава навмисно здешевлює їжу, а в нас — навпаки.
Крім того, є питання дотацій. У Європі держава компенсує фермеру левову частку витрат — до 70% його доходів формуються за рахунок державної підтримки. В Україні ж фермер, грубо кажучи, виживає самотужки.
Болюча реальність: більша частина доходу йде на їжу
За словами Пендзина, українська сім’я витрачає на їжу близько 40% усього доходу. Для порівняння: в Європі — лише 12–18%. Це прямо пов’язано з тим, що ми їмо. У кого більше грошей — той дозволяє собі м’ясо, рибу, молочні продукти. А коли гаманець порожніє — доводиться повертатися до "старих знайомих": хліба, круп, картоплі.
На початку 2025 року майже половина українців зізналися, що почали купувати найдешевші продукти — іноді навіть сумнівної якості. Просто не залишалося іншого виходу.
Ефект зростання попиту на дешеві товари
І тут виникає цікавий ефект. Раніше до дешевих полиць переважно йшли ті, хто жив на мінімальну зарплату. Тепер же туди "перебрались" і ті, хто ще вчора не економив. Тобто попит у цьому сегменті — подвоївся. А що відбувається, коли щось дуже хочуть купити? Правильно — воно дорожчає.
У результаті ціни на найдешевші продукти підскочили навіть більше, ніж на м’ясо чи молочку. Загальне зростання по кошику становить десь 20%, але окремі позиції "для бідних" зросли ще більше.
До речі, це не лише українська особливість. Подібний ефект фіксували в кризові періоди й в інших країнах. Але там зазвичай держава втручалася — підтримувала соціальні групи, знижувала ПДВ, запроваджувала продуктові картки. У нас таких інструментів або немає, або вони не працюють повноцінно.
Дзвінкий сигнал для країни
Те, що дешеві продукти вже не такі дешеві — це дзвінкий сигнал про справжній стан речей у країні. І якщо нічого не змінювати, якщо далі перекладати тягар інфляції на плечі найвразливіших, скоро доведеться рахувати вже не гривні — а калорії.
Джерело: 5692.com.ua
