Після закінчення війни Україна, схоже, отримає новий виклик — не лише відбудову, а й можливу хвилю виїзду громадян. Про це говорить директорка Інституту демографії Елла Лібанова. Вона вважає, що якщо така хвиля й буде, то цього разу рушать не жінки, а чоловіки. Бо більшість українок, які мріяли про нове життя за кордоном, уже зробили цей крок. Європа теж змінюється — допомоги менше, оренда дорожча, а настрій у приймаючих країнах уже не той, що у 2022-му.
Причини можливої "чоловічої" еміграції
За словами Лібанової, якщо чоловіки і поїдуть, то не через бажання шукати кращого життя, а швидше — через сімейні обставини. Уявіть: дружина з дітьми вже давно облаштувалася у Польщі чи Німеччині, дитина ходить до школи, є стабільність, а чоловік тут, в Україні, без дому, без роботи, ще й на руїнах після обстрілів. Хтось може сказати, що це природно — тягне до родини. Ось і виходить, що друга хвиля може бути не від зневіри, а від потреби возз’єднатися.
Скільки нас залишиться
Про те, що населення України може скоротитися до 15 мільйонів до 2050 року, писала The Washington Post. Лібанова ж реагує спокійно — каже, що такий прогноз не враховує воєнного контексту.
Це просто трендовий підрахунок ООН, а під час війни так не можна рахувати, — пояснює вона.
Її власний прогноз звучить обережніше: до 2040 року нас може бути від 25 до 30 мільйонів. Так, це менше, ніж хотілося б, але реалістичніше. Людей поменшає, та не настільки катастрофічно, як малюють деякі аналітики.
Про трудових мігрантів і робочу силу
Час від часу з’являються прогнози, що після війни Україна нібито потребуватиме до 10 мільйонів іноземних працівників. Лібанова скептична:
Не думаю, що нам знадобиться стільки людей. Хіба що ми раптом вирішимо відновлювати довоєнну економіку в тому самому вигляді. Але я не впевнена, що ми до цього повернемося.
Вона переконана — країна почне будувати іншу модель, сучаснішу, із залученням інвестицій, нових технологій і гідних умов праці.
Вона навіть порівнює можливий сценарій із "Планом Маршалла" — тим самим, що свого часу допоміг Європі піднятися після Другої світової.
Гроші нам дадуть. Не знаю, чиї саме, але дадуть. А це означає — нові зарплати, нові можливості, нові сенси для тих, хто залишиться, — додає Лібанова.
Майбутнє між відбудовою і відпливом
Україна після війни стоятиме перед складним питанням — як відновити країну і водночас не втратити тих, хто є її серцем. Бо дороги й будівлі можна звести, а от якщо поїдуть люди — відбудова втратить зміст. І, можливо, головне завдання не в тому, щоб зупинити тих, хто хоче виїхати, а в тому, щоб зробити все, аби залишатися тут знову стало сенсом.
Джерело: 5692.com.ua
