Постійне відчуття провини – це не просто емоція, а звичка, яка може отруювати життя роками. Для покращення якості власного життя варто розібратися, звідки джерело цього відчуття та як його позбутися.
Про це в коментарі РБК-Україна розповів лайф коуч Віталій Курсік.
Чому ми звинувачуємо себе
"Це я винен", "Я знов усе зіпсував", "Якби я зробив інакше" – такі думки знайомі багатьом. За словами Віталія Курсіка, звичка брати на себе провину за все часто формується ще в дитинстві.
"Якщо вас карали мовчанням, маніпулювали словами типу "через тебе мені соромно" або змушували бути зручним, провина стала способом контролювати себе і світ навколо", – пояснює експерт.
Це також може бути способом утримати зв'язок з близькими.
"Якщо я винен, значить, можу щось виправити. Значить не все втрачено", – додає Курсік.
Чому це виснажує
За словами лайф коуча, життя в режимі постійного самозвинувачення не тільки забирає багато енергії, а й руйнує самооцінку.
"Навіть коли ви праві, навіть коли робите максимум – ви все одно в чомусь винні. Це змушує брати відповідальність не лише за себе, а й за інших. А це токсичне перевантаження", – наголошує він.
Як розірвати коло провини
Віталій Курсік радить:
- ставити собі запитання: "Чи справді це моя відповідальність?"
- Впіймати "внутрішнього критика" на гарячому: якщо чуєте у своїй голові щось на кшталт "ти завжди все псуєш" – зупиніться
- відрізняти провину від відповідальності. Визнати помилку – це одне. Але жити з відчуттям, ніби ви погана людина, – зовсім інше.
- Дозволити собі бути людиною зі страхами, помилками, хаосом у голові й бажанням втекти. Це нормально.
"Вихід із кола провини – це не втеча. Це про дорослішання, про кордони, про свободу бути собою", – підсумовує Віталій Курсік.
Вас також може зацікавити:
- Як перестати марнувати життя на неважливе й нарешті відчути себе живим
- Що означає бути психологічно дорослою людиною у 21 столітті
- Чому ми не звертаємося до психолога, навіть коли життєво необхідно
