Після загострення ситуації на Близькому Сході нафта рвонула вгору, а українські АЗС майже миттєво переписали цінники. Водії це відчули одразу – біля заправок з’явилися черги, люди заправлялися "про запас", бо побоюються, що буде ще дорожче.
І тут виникає логічне питання: якщо пальне росте, то чи піднімуть проїзд у транспорті?
Чому так швидко подорожчало пальне
Свою позицію озвучив економіст, голова Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. Він звертає увагу на одну деталь: зазвичай між подорожчанням нафти у світі та зміною цін на українських заправках минає щонайменше 20 днів.
Причина проста – пальне закуповують партіями, за різними контрактами. І кожна мережа має свої обсяги запасів.
Експерт пояснив це так:
Якби ціна на нафту піднялася, то на заправках ми б побачили підвищення пізніше, до того ж воно було б різним у різних мережах.
А зараз що? 2 березня барель Brent піднявся до 80 доларів – і вже наступного дня майже всі АЗС додали до цінника 2–3 гривні. Причому синхронно.
На думку економіста, така швидкість виглядає підозріло. Він прямо говорить, що ситуація потребує перевірки з боку Антимонопольного комітету, бо "зростання цін відбувається занадто швидко".
Для порівняння: у січні, коли підвищили акциз, ціни трималися майже три тижні, і лише потім почали повзти вгору поступово. Тобто нинішня реакція ринку виглядає нетипово.
Чи піднімуть вартість проїзду
Тепер до головного – чи подорожчає транспорт.
Транспортний експерт, розробник транспортної моделі Києва Дмитро Беспалов пояснює: пальне – це важлива частина витрат, але не головна.
За результатами аудиту одного з комунальних підприємств з’ясувалося, що найбільшу частку в собівартості перевезень становлять зарплати працівників. Тобто водії, технічний персонал, обслуговування – усе це важить більше, ніж бензин чи дизель.
І тут важливий момент. Навіть якщо пальне зросте на 10%, це не означає, що тариф автоматично піднімуть на ті ж 10%. Такої прямої залежності немає.
Тариф – це не лише економіка
Є ще один нюанс. Беспалов наголошує: тариф на проїзд – це радше політичний інструмент. У більшості європейських міст він не покриває реальну собівартість перевезень. Частину витрат компенсує бюджет, тобто платники податків.
У Києві, наприклад, при вартості поїздки 8 грн фактична собівартість, за оцінками, може перевищувати 30 грн. Різниця величезна.
І коли розрив уже такий великий, невелике коливання ціни на пальне може не змінити картину кардинально.
Опосередкований вплив все ж можливий
З іншого боку, є непрямий ефект. Якщо дорожче пальне розкрутить інфляцію – подорожчають інші товари, зростатиме тиск на мінімальну зарплату. А зарплати, як ми вже з’ясували, займають значну частину витрат перевізників.
І ось тоді питання тарифу можуть піднімати вже не через бензин, а через загальне зростання витрат.
Тобто ланцюг виглядає довшим, ніж здається на перший погляд.
Що з маршрутками та приватними перевізниками
Для приватних операторів ситуація чутливіша. Якщо комунальний транспорт частково дотується з бюджету, то маршрутки працюють у більш ринкових умовах.
Ймовірно, у перевізників ще є запаси пального, купленого за старими цінами. Бізнес зазвичай планує наперед. Але коли ці запаси закінчаться, вони можуть ініціювати перегляд тарифів. Особливо якщо пальне й надалі зростатиме.
Хоча навіть у цьому випадку є інші інструменти – оптимізація маршрутів, перегляд графіків, зменшення холостих пробігів. Це не так помітно для пасажира, але допомагає стримати витрати.
Чого чекати пасажирам
Підсумовуючи ситуацію: різке подорожчання пального не означає автоматичного зростання вартості проїзду вже завтра. Залежність складніша.
Але якщо ціни на нафту триматимуться високо, а інфляція піде вгору, дискусії про перегляд тарифів можуть активізуватися – насамперед у сегменті приватних перевезень. Поки що транспортна система має певний запас міцності.
Джерело: 5692.com.ua
