Чотири роки від початку повномасштабного вторгнення. Дата важка, без пафосу. І поки в Україні це відчувається буквально щодня, у різних містах світу люди знову вийшли на вулиці – не для галочки, не для фото. А щоб нагадати: війна не закінчилась.
Париж: тисячі на вулицях
У столиці Франції на марш солідарності з Україною зібралося близько двох тисяч людей. Синьо-жовті прапори майоріли серед історичних будівель, а плакати нагадували: війна триває, і підтримка не має слабшати.
Головна думка звучала чітко – допомога Києву повинна залишатися пріоритетом. Санкції проти Кремля мають посилюватися, а не розмиватися політичними компромісами. Люди скандували гасла, тримали портрети загиблих, дехто прийшов із дітьми. Атмосфера була радше зосереджена, навіть трохи напружена.
Вашингтон: вимоги до Білого дому
У столиці США сотні людей зібралися на мітинг, про що повідомив телеканал CNN. Після виступів учасники рушили до резиденції російського посла. Це був не просто символічний жест – це був сигнал.
Серед промовців були представники ЄС і України. Вони говорили про необхідність збільшити військову допомогу, розширити санкційний тиск і передати Україні додаткове озброєння, зокрема ракети Tomahawk, які раніше відмовився надавати президент Дональд Трамп. На плакатах також з’являлися слова підтримки українському спортсмену Владиславу Гераскевичу.
Вимоги звучали прямолінійно: більше рішучості, менше зволікань.
Окленд: пам’ять і відповідальність
У новозеландському Окленді акція мала більш камерний, але не менш емоційний характер. Учасники нагадали: минуло чотири роки від початку повномасштабної війни та дванадцять років з 2014-го, коли почалася російська агресія.
Представники місцевої волонтерської групи заявили:
Сьогодні ми знову зібралися в Окленді на знак солідарності з Україною – чотири роки з моменту повномасштабного вторгнення Росії та дванадцять років з моменту початку війни Росії проти України у 2014 році. Щороку ми стоїмо тут, сподіваючись, що це буде остання річниця, яку ми відзначаємо таким чином. І все ж – ми знову тут. Але ми збираємося не лише для того, щоб пам'ятати. Ми збираємося, щоб наполягати на справедливості. Наполягати на відповідальності. І наполягати на майбутньому, де агресія не винагороджується.
Під час виступів окремо говорили про незаконну депортацію українських дітей. За різними оцінками, щонайменше 20 тисяч дітей були примусово вивезені з окупованих територій. Їх розлучають із родинами, змінюють документи, нав’язують іншу ідентичність. Дітей передають у російські сім’ї, державні заклади або так звані "табори перевиховання".
Фактично йдеться про спробу стерти національну приналежність. І це звучало в Окленді дуже чітко. За оцінками, сьогодні під окупацією перебувають близько 1,6 мільйона українських дітей.
Фінляндія: символи у центрі Гельсінкі
24 лютого у Фінляндії піднімуть прапор України поруч із національним прапором на будівлі уряду та на Сенатській площі в центрі Гельсінкі. Про це повідомляє Yle.
У синьо-жовті кольори підсвітять будівлі уряду і МЗС, мерію, Гельсінський собор та головний корпус університету. На сходах собору відбудеться акція свічок пам’яті "Valoa Ukrainaan" – охочих запрошують приносити лампадки.
Це жест підтримки, який у Фінляндії вже став традиційним за ці роки війни.
Австралія: серія заходів у великих містах
В Австралії Союз українських організацій анонсував серію заходів у Канберрі, Сіднеї, Мельбурні, Брісбені, Гобарті та інших містах. Програма стартувала 12 лютого з виступу посла України Василя Мирошниченка у Національному пресклубі Канберри. Заплановані кінопокази, мітинги, інформаційні кампанії.
В організації зазначили:
Поки Росія продовжує свою злочинну кампанію з підкорення українців шляхом систематичних атак на цивільну енергетичну інфраструктуру – виходьте на вулиці. Запрошуйте інших. Покажіть, що Австралія підтримує Україну.
Усі ці події – різні за масштабом, стилем, кількістю людей. Але їх об’єднує одна річ: небажання звикнути до війни. Річниця повномасштабного вторгнення для багатьох у світі — це спосіб нагадати своїм урядам і собі самим, що агресія не може залишатися безкарною. І що підтримка України — це не емоція одного дня, а позиція, яку потрібно тримати довго.
І, можливо, саме в цьому сенс цих маршів – не дати темі розчинитися в новинах.
Джерело: 5692.com.ua
