Здавалося б, що може бути простіше: зварив крупу, трохи солі — і на стіл. Але саме в цій простоті й криється підступ. Такий рис рідко запам’ятовується, він — як тло для основної страви, а не частина її характеру. Іноді хочеться, щоб навіть гарнір "говорив". Щоб був не просто їжею, а настроєм, історією, теплом.
І от тут на допомогу приходить одна, здається, незначна деталь — ложка томатної пасти. Вона змінює все. Не лише смак, а й сам настрій страви. З сухої буденності — у щось затишне, насичене, навіть трохи ностальгійне. Бо аромат цибулі, томату й спецій — це завжди про домашній дім, де щось шкварчить на плиті й пахне затишком.
Що вам знадобиться
- рис — 1 склянка (звичайний білий, середньозернистий, не пара);
- вода — 1,8 склянки (можна трохи більше, якщо любите м’який);
- цибуля — 1 середня;
- томатна паста — 1 столова ложка (якраз той "секретний хід");
- олія — 3 ложки (не шкодуйте, це важливо);
- солодка паприка — 1 ч. л. (вона для аромату);
- мелений чилі — 1/4 ч. л. (можна трохи більше — хто як любить);
- сіль — на смак (але не забагато, бо паста вже трохи солонить).
Як готувати — коротко й зрозуміло
- Промити рис. І не просто змочити, а ретельно — до прозорої води. Це позбавить від крохмалю, щоб рис не злипався грудками.
- Порізати цибулю. Маленькими кубиками, майже в крихту. Хочеться, щоб вона танула в страві, а не випадала великими шматками.
- На плиту — сковороду або казан. Вливаємо олію, розігріваємо. Кидаємо цибулю й смажимо до золотистого. Це, здається, дрібниця, але саме ця засмажка задає базовий смак усьому рису.
- Додаємо спеції. Паприка — для теплоти, чилі — для легкого пікантного удару. Якщо хочете гостріше — додайте ще, але потроху, краще спробувати в процесі.
- Паста — головна героїня. Ложка томатної пасти прямо в цибулю. Обсмажуємо разом. Якщо паста кислувата (а так буває), всипте дрібку цукру — збалансує смак.
- Рис — у сковороду. Перемішуємо все разом. Даємо рису "пройтися" спеціями, щоб кожна крупинка ввібрала аромат. Пару хвилин на вогні — цього достатньо.
- Заливаємо водою. Вода має бути гарячою або теплою — так страва швидше дійде. Додаємо сіль (з розрахунку на весь об’єм), перемішуємо ще раз, накриваємо кришкою.
- Тихий вогонь — і терпіння. Десь 16–18 хвилин на мінімальному вогні. Нічого не мішати. Просто стежити, щоб вода не википіла раніше часу.
- Готово? Дайте настоятись. Вимкніть вогонь, але не відкривайте відразу. Хай постоїть ще хвилин 10 — рис дозріє, стане розсипчастим і "візьме" все, що ви в нього вклали.
Словом, це більше, ніж просто гарнір
Така страва не просто доповнює щось основне — вона й сама може бути головною. Смачна, запашна, з характером. Можна подати з м’ясом, а можна й так — з ложкою сметани або зеленню. А головне — ви точно будете знати: це не той рис, який зварився сам собою. Це страва, у якій є задум, тепло і трішки душі.
Джерело: 5692.com.ua
