Україна вшановує День пам’яті та перемоги над нацизмом 8 травня з 2023 року. У цей день наша країна згадує тих, хто боровся з нацизмом під час Другої світової війни.
Про це розповідає РБК-Україна із посиланням на Український інститут національної пам’яті.
Вшанування, а не святкування
8 травня Україна вшановує пам’ять загиблих у Другій світовій війні – найкривавішій і найжорстокішій трагедії в історії людства. З 2023 року ця дата офіційно встановлена як День пам’яті та перемоги, у дусі європейської традиції. Українське суспільство свідомо відмовилося від радянського культу перемоги та замінило його гідним вшануванням жертв і героїв. Цього дня ми не святкуємо – ми пам’ятаємо.
Символом пам’яті є червоний мак – знак скорботи та нагадування про те, що війна не має романтики. Вона – це мільйони зруйнованих доль, скалічених тіл і понівечених душ. Героїзація війни – прямий шлях до нових конфліктів. І сьогодні, коли на українській землі знову йде війна, ці уроки мають особливу ціну.
Український вимір Другої світової
Війна для українців почалася не 22 червня 1941 року, а ще 1 вересня 1939-го – з бомбардування Львова та інших міст. Того дня нацистська Німеччина напала на Польщу, а згодом, 17 вересня, Червона армія за наказом Сталіна увійшла до Західної України. Два тоталітарні режими – нацистський і комуністичний – домовились про поділ Європи, підписавши пакт Молотова-Ріббентропа. Історія Другої світової – це також історія змов, зради, мовчазної згоди сильних світу цього на розподіл територій і народів.
Україна, поділена між різними державами, не мала своєї державності, але її народ опинився в самому центрі світового катаклізму. За роки війни з України було мобілізовано близько 7 мільйонів осіб до Червоної армії. Кожен другий не повернувся. Ті, хто вижив, часто залишалися інвалідами. У боротьбі проти нацизму брали участь українці в лавах різних армій світу – у лавах Антигітлерівської коаліції, у повстанських і підпільних структурах.
Після перемоги – нова окупація
Вигнання нацистів з української землі не принесло свободи. Воно обернулося поверненням радянського терору: масовими штурмами, депортаціями, штучним голодом, знищенням церков, репресіями проти інтелігенції та визвольного руху. Понад 8 мільйонів українців та представників інших народів загинули під час Другої світової. Загальні втрати людства – від 50 до 85 мільйонів
Перемога над нацизмом стала можливою завдяки зусиллям десятків країн. Жодна держава не має морального права привласнювати собі цю перемогу. Саме тому будь-які спроби Росії використовувати статус "переможця" як виправдання нової агресії є неприпустимими.
Від нацизму до рашизму
Після поразки Гітлера світ зіткнувся з новою загрозою – агресивною ідеологією, яку сьогодні представляє Росія. Її імперські амбіції, культ війни та спотворення історії стали основою нового виду тоталітаризму – рашизму. Ця ідеологія, як і нацизм, несе смертельну загрозу свободі, безпеці та правам людини в усьому світі.
Україна стала передовим фронтом у цій боротьбі. Наші військові боронять не лише власну державу, а й весь демократичний світ від російської експансії. Сьогоднішня боротьба українців – це продовження тієї ж боротьби проти зла, яка точилася в 1939-1945 роках.
Важливо не лише знати, а й розуміти: Друга світова почалася з мовчання світу перед агресією. Так само нині нерішучість і слабкість можуть дорого коштувати. Пам’ять про минулу війну має бути дороговказом для дій сьогодні: треба не просто співчувати, а діяти.
Історичні корені боротьби
У міжвоєнні роки українці були найбільшою бездержавною нацією в Європі. Їхні землі контролювали СРСР, Польща, Румунія й Чехословаччина. У відповідь на утиски та відчай виник потужний визвольний рух, зокрема Організація українських націоналістів (ОУН). Вже у березні 1939 року українці героїчно захищали Карпатську Україну, а згодом опинилися в лещатах репресивних машин і нацистів, і радянського НКВС.
Українське питання використовували обидві імперії – нацистська та радянська – у своїх цілях. Але саме українці мріяли і боролися за власну державу, яку ми маємо сьогодні. І саме її вони знову змушені захищати зі зброєю в руках.
День пам’яті та перемоги – це не про паради. Це – про людей. Про жертви, про тих, хто боровся, і тих, хто не дожив до перемоги. Це – про обов’язок пам’ятати, щоб не допустити повторення трагедії. І це – про відповідальність захищати свободу сьогодні, як її захищали ті, кого ми згадуємо 8 травня.
Раніше РБК-Україна писало про зміну підходу України до вшанування завершення Другої світової війни та про ідеологічні розбіжності щодо 9 травня. Зокрема 9 травня більше не є святом в Україні. З 2023 року офіційною пам’ятною датою стало 8 травня.
Сенс "Дня Перемоги" спотворений радянською та російською пропагандою. СРСР штучно закріпив 9 травня як дату перемоги, щоб відмежуватись від Заходу, перетворивши її на культ, який Росія нині використовує для виправдання агресії.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram
