Повномасштабна війна фактично перекроїла приватне життя мільйонів людей. Те, що раніше здавалося звичним і навіть банальним – знайомства, побачення, плани на весілля чи дітей – тепер часто відкладається "на потім", без чіткої дати. Війна розвела людей не лише по різних країнах, а й по різних емоційних станах. І кількість самотніх у цій новій реальності відчутно зросла. Це вже не окремі історії, а масове явище, яке видно неозброєним оком.
Гендерний дисбаланс: країна без балансу
Після 2022 року мільйони жінок опинилися за кордоном. Спочатку – як вимушені переселенки, з дітьми, без чітких планів. А потім, крок за кроком, багато хто почав влаштовувати нове життя: робота, мова, знайомства, нове коло спілкування. Частина з них, цілком логічно, створила нові стосунки.
В Україні ж ситуація інша. Чоловіки – або в армії, або обмежені в пересуванні. І навіть ті, хто формально цивільний, часто живуть у режимі постійної напруги. Знайомства стають рідкістю, а класичні сценарії "зустрілися – закохалися – створили сім’ю" виглядають майже як сюжет зі старого фільму.
Соціальна пауза у стосунках
Усередині країни формується дивна тиша в особистому житті. Частина чоловіків уникає активного соціального життя через страх мобілізації. Військові фізично відсутні більшу частину часу. Молодь або думає про виїзд, або вже давно за кордоном.
У підсумку виходить своєрідна соціальна пауза. Люди ніби є, але ніби й немає. Зустріти "свою людину" стає складніше не через брак бажання, а через брак можливостей. І це відчувається не лише у великих містах, а й у маленьких громадах, де всі давно всіх знають.
Демографія під тиском війни
Якщо говорити мовою цифр, картина ще похмуріша. Кількість шлюбів в Україні помітно зменшилася: з понад 220 тисяч у 2022 році до приблизно 150 тисяч у 2024-му. Тобто мінус десятки тисяч сімей лише за два роки.
Паралельно триває масова еміграція. За даними ООН, за кордоном перебувають понад 6 мільйонів українців. І значна частина з них – люди репродуктивного віку. Ті, хто міг би створювати сім’ї тут, зараз будують життя в інших країнах.
Народжуваність на мінімумі
Станом на 2024 рік сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні впав приблизно до 0,9 дитини на одну жінку. Для розуміння: щоб населення хоча б не скорочувалося, потрібно близько 2,1.
Тобто країна зараз живе в режимі демографічного "мінуса". І навіть надії на післявоєнний бебі-бум виглядають усе менш реалістично. Демографи прямо кажуть: чим довше триває війна, тим менше шансів, що люди масово почнуть народжувати "пізніше".
Прогнози, які лякають
Науковці з Національної академії наук України вже називають ситуацію соціальною катастрофою. За песимістичними сценаріями, до 2051 року в Україні може залишитися близько 25 мільйонів людей.
Для порівняння: на початку 90-х нас було понад 50 мільйонів. Тобто країна ризикує втратити більше половини населення за одне покоління. Це вже не просто про цифри – це про економіку, пенсії, ринок праці, армію, зрештою, про здатність держави функціонувати.
Стрес як прихований фактор
Війна б’є не лише по кількості людей, а й по їхньому здоров’ю. Хронічний стрес, постійна тривога, порушений сон, психологічні травми – усе це напряму впливає на репродуктивну систему.
Особливо це стосується військових. Фізичні поранення, контузії, ПТСР – речі, про які не люблять говорити вголос, але які можуть мати довгострокові наслідки. І для окремих людей, і для цілих поколінь.
Держава і обмежені ресурси
Формально в Україні існують програми підтримки сімей: допомога при народженні дитини, житлові ініціативи, соціальні виплати. Але в умовах війни більшість із них працюють точково і залежать від місцевих бюджетів.
Грошей не вистачає, пріоритети зрозумілі – оборона, армія, відновлення інфраструктури. І навіть найкращі соціальні стратегії поки що не здатні переламати загальну демографічну тенденцію.
Джерело: 5692.com.ua
