У Дніпропетровській області триває активне відновлення маршрутів, які ведуть у прифронтові райони. Йдеться не про косметичний ремонт, а про системну роботу там, де дороги фактично працюють без вихідних. Разом із фахівцями ці ділянки оглядали віцепрем'єр з відновлення України Олексій Кулеба та керівник Агентства відновлення Сергій Сухомлин.
Паралельно з ремонтами на окремих трасах з’являються антидронові рішення – без цього зараз нікуди. Бо одна справа – полатати покриття, і зовсім інша – зробити маршрут справді безпечним.
Координація без зайвого шуму
Роботи ведуться у постійному контакті з військовими. Тут немає універсальних рецептів чи шаблонів: кожна ділянка оцінюється окремо, з урахуванням реальної ситуації на фронті. Пріоритети визначають Генштаб і Міністерство оборони – залежно від того, де дорога критично потрібна саме зараз.
Як пояснюють у команді відновлення, логіка проста: спочатку – маршрути для оборони, далі гуманітарні коридори й медичні напрямки. Без цього вся система починає буксувати, як авто на розбитій ґрунтовці.
Цифри без прикрас
Якщо говорити мовою фактів, то цього року в області вже привели до ладу близько 400 тисяч квадратних метрів дорожнього покриття. Окрім цього, ремонтують мости та шляхопроводи – ті самі "вузькі місця", де зупинка руху може коштувати дорого в прямому сенсі.
Є й складні моменти: деякі об’єкти після обстрілів доводиться відновлювати не вперше. Асфальт кладуть знову, конструкції підсилюють, і все це – під постійною загрозою повторних ударів.
Чому важлива кожна ділянка
Формально Агентство відновлення відповідає за дороги державного значення. Але у прифронтових регіонах логістика не завжди вписується в таблички й класифікації. Військові та гуманітарні маршрути часто проходять через місцеві дороги, об’їзди, другорядні напрямки.
І тут працює просте правило: якщо "випадає" хоча б один шматок – уся схема летить. Саме тому ремонти планують комплексно, без поділу на "наші" і "не наші" дороги.
Безпека як основа руху
У підсумку відновлення шляхів на Дніпропетровщині – це не лише про зручність. Йдеться про доступ до населених пунктів поблизу лінії бойових дій, про можливість швидко евакуювати людей, довезти ліки чи техніку. Для мешканців області це означає просту річ: дорога залишається дорогою, а не ризиком.
Інфраструктура під тиском війни
Робота з прифронтовими дорогами відбувається в умовах постійної небезпеки, але з чітким розумінням, навіщо це робиться. У таких реаліях інфраструктура перестає бути фоном і стає частиною оборони – мовчазною, але критично важливою.
Джерело: 5692.com.ua
