Більшість киян знає про Планетарій, але в столиці є справжня космологічна інституція – Головна астрономічна обсерваторія НАН України. Вона розташована в Голосіївському районі міста й поєднує наукову роботу, освітні проєкти та екскурсії для бажаючих.
Журналістка РБК-Україна Анна Болобан побувала в обсерваторії, де їй провів екскурсію завідувач лабораторії методично-інформаційного забезпечення астрономічної освіти та науки Михайло Лашко.
Тож читайте і дивіться, що тут можна побачити, як потрапити на екскурсію і які відкриття світового рівня роблять українські астрономи, попри проблеми з фінансуванням.
Обсерваторія зсередини: що тут є
Головна будівля обсерваторії – лабораторний корпус. Він був побудований, як і інші споруди, в 1960-х роках.
Головна астрономічна обсерваторія НАН України (фото: old.nas.gov.ua)
Неподалік від нього розташовані три спостережні павільйони. У кожному з них є свій телескоп і свої наукові задачі.
Головна астрономічна обсерваторія НАН України (фото: old.nas.gov.ua)
Найближчий павільйон
Тут знаходиться один із найновіших телескопів 2011 року. Це сучасний комп’ютеризований інструмент, за допомогою якого фахівці з відділу субзоряних та планетних систем досліджують екзопланети – планети навколо інших зірок.
"Перші з них були відкриті на початку 90-х років, а зараз таких тіл відомо вже багато тисяч", – пояснює Михайло.
Вони поділяються на кам’яні планети, планети земного типу, планети типу Юпітера, планети-гіганти тощо. Зараз ведуться активні дослідження, щоб виявити, на яких із них є умови, придатні для життя, – так звані біомаркери.
Центральний павільйон
Саме тут проводяться екскурсії. Усередині – класичний лінзовий телескоп-рефрактор, побудований у 1959 році.
"Раніше він використовувався для дослідження планет сонячної системи, зараз виключно для проведення екскурсій", – каже Михайло.
Через цей телескоп показують зорі, планети, об’єкти глибокого космосу, туманності, зоряні скупчення; Місяць видно особливо добре. Апарат оснащений часовим механізмом: він забезпечує синхронний рух телескопа з об'єктом, компенсуючи обертання Землі, щоб об’єкт не зникав із поля зору.
Найвіддаленіший павільйон
У ньому працює лазерний телескоп, за допомогою якого досліджують рух штучних супутників Землі, зокрема геостаціонарних. По всій Землі існує ціла мережа таких апаратів, які постійно проводять моніторинг руху цих супутників. Це необхідно для того, щоб знати точні параметри обертання Землі – величини, яка є непостійною.
"Якщо припинити це спостереження, ми не знатимемо цих параметрів і не зможемо вносити корективи в рух супутників. Зрештою залишимось без інтернету, без зв'язку, без навігації" – пояснює Михайло.
Сонячний телескоп
Окремо розташований павільйон із сонячним телескопом, побудований у 1965 році. Попри поважний вік, за параметрами роздільної здатності сонячного спектра він входить у десятку найкращих у світі, запевняє Лашко. Тут астрономи вивчають Сонце, його поверхню та магнітне поле.
Музей
На території працює музей обсерваторії. Експозиція починається зі стенда з історією: колись існував проєкт вишуканої будівлі з якісних матеріалів, але після війни "будували з чого була можливість: глина, дерево – як сільські хатки". Перевагою стало те, що з Німеччини привозили якісну апаратуру.
У музеї можна зайти у вимірювальну лабораторію й побачити, з якого обладнання раніше астрономи отримували інформацію – зображення сусідніх галактик, хімічний склад небесних тіл тощо.
.jpg)
Один із найдавніших експонатів – шматок метеорита, вік якого збігається з віком планет Сонячної системи – близько 4,5 млрд років. Це залізо-нікелевий метеорит, шматок якого впав у Приморському краї в 1946 році.
"Це так званий будівельний матеріал, з якого у свій час формувались планети Сонячної системи", – пояснює Михайло.
Щодня на поверхню Землі падає від 500 до 2000 тонн цих метеоритів, але найчастіше – у вигляді маленьких пилинок. Якщо шматок більший, він, скоріш за все, згорить в атмосфері – ми побачимо його у вигляді "падаючої зорі".
На верхньому рівні музею розташований астрограф, збудований ще у 1914 році, який використовували для фотографування небесних тіл. У 1985-1986 роках цей інструмент брав участь у міжнародній мережі спостережень комети Галлея. Зараз астрограф "на пенсії", але залишається важливою частиною історії обсерваторії.
Чим займаються астрономи у київській обсерваторії?
Нові планети й космічні мандрівники
За словами Михайла, в астрономії нині особливо активно розвиваються дослідження екзопланет. Оскільки зірки знаходяться дуже далеко, прямі візуальні спостереження планет практично неможливі. Наприклад, найближча зірка, окрім Сонця, Альфа Центавра – до неї потрібно летіти більш ніж 4 роки зі швидкістю 300 000 км/с, що наразі неможливо.
Тому їх вивчають методом транзитів. Якщо планета проходить на фоні зорі та її яскравість регулярно падає на мізерні долі, астрономи роблять висновок про існування планетної системи.
У 2020 році за участі фахівців обсерваторії було відкрито новий тип об’єктів – екзокомети.
"Так само як існує велика кількість комет у нашій Сонячній системі, вони є і навколо інших зірок", – пояснює Михайло.
Українські астрономи та фахівці з машинного навчання, у співпраці з європейськими вченими, обробляли величезні масиви даних із телескопів і показали, що такі небесні тіла дійсно існують.
Окремий напрям пов’язаний із міжзоряними кометами, зокрема із кометою ТриАтлас. У Всесвіті є велика кількість астероїдів і комет. Між ними інколи відбуваються зіткнення, внаслідок яких окремі об’єкти викидаються за межі гравітаційного впливу зорі та літають в міжзоряному просторі. Такі тіла неодноразово залітали до нас "у гості", і наша Сонячна система теж була джерелом таких комет.
Кілька місяців тому фахівці відділу фізики зір та галактик змоделювали рух одного з кулястих зоряних скупчень. Вони виявили, що 300-330 мільйонів років тому воно пролетіло, за космічними мірками, недалеко від нашої Сонячної системи.
Це кулясте зоряне скупчення містило має величезний гравітаційний вплив. Ним воно збурило хмару Оорта – зовнішній шар нашої системи, оточений шаром з комет та астероїдів.
Як пояснив Михайло, це "будівельний матеріал, який не пішов на утворення планет сонячної системи".
Частина цих тіл полетіла назовні, інша – всередину, і призвела до масового бомбардування планет. Кратери на Місяці є результатом цього процесу.
Основні напрямки роботи та досягнення на Марсі
В обсерваторії діє багато наукових підрозділів. Наприклад:
- відділ позагалактичної астрономії (досліджує об’єкти поза межами нашої
- галактики)
- відділ субзоряних та планетних систем (екзопланети)
- відділ малих тіл Сонячної системи (комети, астероїди)
- відділ астрометрії (рух космічних тіл)
- відділ фізики Сонця
- відділ фізики зір і галактик та інші лабораторії.
"Дослідження в основному проводяться в колаборації з іноземними астрономами. Одні спостерігають, інші аналізують, або навпаки. Але без колаборацій зараз дуже важко", – коментує Михайло.
Окрім вищезгаданих спостережень, в обсерваторії є космічне приладобудування – конструкторське бюро, яке виготовляє спектрометри. Вони використовувалися в американських місіях ExoMars 2016 і 2018 років, де досліджували склад марсіанського ґрунту та атмосфери.
"Тобто наші космічні розробки є навіть на Марсі", – підсумовує Лашко.
Науковець також наголошує, що в астрономії умовно виділяють три типи
дослідників:
- спостерігачі (їх можна порівняти з “шахтарями”, які видобувають дані);
- теоретики (займаються обчисленнями та формулами);
- інтерпретатори (пояснюють результати спостережень).
Сам Лашко, до слова, працював 4 роки у відділі астрометрії, займався спостереженням покриттів зірок малими тілами сонячної системи.
Історія локації
Територія обсерваторії знаходиться в історичному місці – у середині 16 століття грамотою польського короля ці землі були передані в користування Києво-Печерському монастирю. монастирю. Тут жили монахи, діяла монастирська пасіка.
Особлива деталь місцевості – вікові дуби, яким понад 300 років. Є інформація, що вони були насаджені з ініціативи видатного церковно-політичного діяча Петра Могили. Збереглись не всі, але ті, що залишились, багато чого пам'ятають. Дуби висаджені рядком, який тягнеться в ліс уздовж стежки, якою монахи ходили молитися до найближчого монастиря.
Ідею створити астрономічну обсерваторію при Академії наук уперше виголосили у 1918 році, коли Олександр Орлов подав Володимиру Вернадському відповідний проєкт. Спочатку планували її створення в Каневі, неподалік могили Шевченка. Проте через численні зміни влади, проєкт вимушено відклали.
"За переказами, уже в 1944-му Орлов приїхав сюди, обійняв одного з дубів і сказав, що обсерваторія буде тут", – розповідає Лашко.
Попри усі досягнення, фінансування астрономії в Україні, за словами Михайла, "щороку, на жаль, погіршується". Більшість будівель, які відвідувачі бачать сьогодні, були зведені ще за радянських часів. Нові телескопи та прилади вдається отримати завдяки міжнародним грантам – саме так обсерваторія отримала і сучасний телескоп 2011 року.
Як потрапити на екскурсію в обсерваторію?
Обсерваторія розташована в Голосіївському районі Києва, поблизу Національного музею народної архітектури та побуту України "Пирогів".
Актуальну інформацію про екскурсії, схему проїзду та контакти відповідальних осіб можна знайти на офіційному сайті обсерваторії.
Варто враховувати, що спостереження й екскурсії напряму залежать від погоди, яка часто змінюється. Тому дату й час візиту радять узгоджувати орієнтовно за день до приїзду, додатково підтвердивши за кілька годин.
Раніше ми розповідали про те, де в Україні видно Чумацький Шлях неозброєним оком.
А ще писали про те, що в грудні українці зможуть побачити незвичне астрономічне явище.
