Є моменти, коли країна мусить озвучити те, на що вона ніколи не піде, навіть якщо світ тисне чи пропонує компроміси. І зараз саме той випадок: окреслити межі, які не можна переступати, бо за ними – втрата себе.
Позиція з перших вуст
Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук під час виступу у шведському парламенті прямо сказав про ті "червоні лінії", які Україна не готова стирати заради штучного миру. Він згадав, що жоден міжнародний план не має містити і найменшого натяку на визнання окупації чи обмеження нашої армії. Це, як він пояснив, не дрібниці і точно не те, з чим можна експериментувати.
До речі, окрема тема – право обирати свої союзи. Тут він теж не залишив місця для двозначності: ніякого зовнішнього вето на шлях до ЄС чи НАТО бути не може.
Що саме вважати межами
Стефанчук перелічив кілька принципів, і вони звучать як перелік правил, що вже стали частиною нашої реальності:
- ніякого юридичного визнання російської окупації, навіть у завуальованому форматі;
- ніяких рамок для Сил оборони, бо обмежена армія — це вразлива країна;
- ніякого права сторонніх гальмувати наш вступ у міжнародні союзи;
- принципи "нічого про Україну без України" і "нічого про Європу без Європи";
- і, що цікаво, акцент на мові, вірі та національній ідентичності – бо це те, що не продається і не обмінюється.
Усе це спікер назвав правилами, які не можна ламати навіть заради переговорів. Мовляв, мир можливий, але не ціною самозречення.
Ще одна деталь
Підсумовуючи, Стефанчук додав, що реальний мир – це не папірець із підписами, а комбінація сильних інструментів: безпека, тиск санкцій, міцніша оборона та рух уперед до ЄС і НАТО. Без цих складових будь-який мир ризикує обернутися паузою перед новою агресією.
Такі слова звучать не як гасло, а як попередження: якщо стерти одну лінію, зітруться й інші.
Джерело: 5692.com.ua
