Енергосистема нашої країни — це не одна гігантська станція, а ціла павутина, у якій кожен вузол щось виробляє, передає чи регулює. Від атомних гігантів до невеликих теплоцентралей — усі вони подають електроенергію в спільну мережу, а звідти вже світло й тепло потрапляють у будинки, школи, лікарні. Координацію цього процесу здійснює компанія "Укренерго", підпорядкована Міністерству енергетики. Саме вона тримає баланс системи, наче диригент у великому оркестрі.
Скільки станцій працює в Україні
Наша енергосистема — це не одна станція, а справжня мережа з безлічі вузлів, де кожен виконує свою роль. Тут і атомні гіганти, і старі добрі ТЕСи, і невеликі ТЕЦи, які гріють конкретні міста. Всі вони підключені до однієї "нервової системи", якою керує "Укренерго" — компанія, що тримає баланс, щоб у нас не моргали лампочки й не замерзали батареї.
До війни Україна мала десь 34 гігавати теплових потужностей — це якщо скласти докупи всі ТЕС і ТЕЦ. Основна частина — близько 27 — припадала саме на великі ТЕС, решта — на теплоелектроцентралі, які, хоч і менші, але ближчі до людей. Саме вони часто рятують міста, коли щось стається в мережі.
У чому різниця між ТЕС і ТЕЦ
Багато хто плутає ТЕС і ТЕЦ, хоча різниця — як між чайником і мультиваркою. ТЕС просто виробляє електрику, спалюючи вугілля чи газ, а все інше тепло йде "в нікуди". А от ТЕЦ — хитріша: вона одночасно дає і світло, і гарячу воду. З одного палаючого шматка вугілля — подвійна користь. Тому ТЕЦ — це серце міського теплопостачання. Без них Київ, Харків чи Львів замерзли б у перші ж морози.
Втрачені потужності
До 2022 року в Україні працювала 21 ТЕЦ і 14 ТЕС. Сьогодні частину з них або пошкоджено, або зруйновано. Конкретні цифри ніхто не називає — і правильно, ворогу знати не треба. Але зрозуміло одне: теплоенергетика — одна з цілей російських ракет. І попри це, наші станції тримаються. Вони працюють, як можуть, навіть у напівтемряві, на генераторах, із полатаними трубами, щоб у квартирах не згасало тепло.
Міські теплоцентралі — серце теплопостачання
У великих містах — ціла сім’я ТЕЦ. У Києві одразу три: ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 і стара Дарницька. Є потужна ТЕЦ у Харкові, у Кременчуці, Львові, Дніпрі, Вінниці, Кропивницькому, Кам’янському, навіть у невеликих Жовтих Водах. Це ніби непомітні герої — не гучні, не на афішах, але без них не вижити.
Нові міні-ТЕЦ — майбутнє енергетики
А ще є нова хвиля — міні-ТЕЦ. Їх ставлять біля лікарень, шкіл, промзон, щоб кожен об’єкт міг грітися автономно. Вони невеликі, але дуже маневрові: можуть працювати на газі, біопаливі, навіть на біогазі з відходів. І головне — не так легко знищити всю систему, якщо вона розподілена. Це майбутнє, до якого Україна вже йде, хай і вимушено.
Енергетика сьогодні — не просто про вугілля і труби. Це історія про витримку. Про людей, які в -10 стоять на чергуванні в тепловому цеху. Про інженерів, що лагодять турбіну під свист сирени. Про міста, які гріються завдяки тому, що хтось не здався. І поки ця система живе — живе й країна.
Джерело: 5692.com.ua
