Кабінет міністрів подав до Верховної Ради новий законопроєкт — йдеться про зміни до переліку мов, які держава офіційно бере під свій захист. Тема, може, й виглядає сухою, але насправді вона торкається речей набагато глибших — нашої історії, культури, того, ким ми є сьогодні.
Представник уряду в парламенті Тарас Мельничук повідомив, що документ стосується оновлення норм відповідно до Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Якщо коротко, йдеться про приведення українського законодавства до європейських стандартів, щоб не було двозначностей у формулюваннях.
Кого виключать, а кого додадуть
У новому списку планують певні зміни. Зокрема, з переліку виключать російську та молдавську. Натомість замість старого формулювання "єврейська" офіційно з’явиться іврит — як це й прийнято у міжнародних документах. А ще до цього переліку додадуть чеську мову, яка раніше чомусь залишалася поза увагою.
Якщо заглянути трохи далі, то в оновленому списку залишаться білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, і тепер — чеська з івритом. Такий крок виглядає логічним, адже в Україні здавна живуть представники найрізноманітніших національностей, і мови — це частина їхньої ідентичності, навіть якщо таких людей небагато.
Чому саме зараз
До речі, оновлення не випадкове. Після початку війни багато речей довелося переосмислити. Мова теж стала частиною фронту — не лише у прямому, а й у символічному сенсі. Російську, яка раніше мала певний особливий статус, тепер вирішили прибрати зі списку — як мінімум тому, що її вже достатньо захищає держава-агресор. Натомість увагу зосереджують на тих мовах, які дійсно потребують підтримки. Головне — щоб ці мови не зникали з карти. І тому зараз уряд просто приводить закон у відповідність до нового перекладу Хартії, який нещодавно оновили.
Мовна політика як індикатор державності
Якщо подивитися на це ширше, то така зміна не просто про папери чи формальності. Мовна політика — своєрідне дзеркало державності. Коли країна дбає не лише про більшість, а й про менші громади, це показує її зрілість і силу. Власне, європейський підхід полягає саме в цьому — у рівновазі між захистом державної мови й повагою до інших.
Оновлення мовного списку — крок, який може здатися технічним, але насправді він про повагу. До історії, до людей, до різних культур, які разом творять українську реальність. Країна, що захищає не тільки своє, а й чуже — сильна країна. І саме таку Україну зараз вибудовують.
Джерело: 5692.com.ua
