Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко під час години запитань до уряду висловилася щодо пропозиції обмежити зарплати у державному секторі десятьма мінімальними. На її думку, держава не зможе утримати справді кваліфікованих людей, якщо платитиме їм мізер. Адже високий рівень компетенції — це результат не лише освіти, а й досвіду, який у приватному секторі оцінюють значно дорожче.
Свириденко пояснила:
Якщо ми прагнемо, щоб у державних структурах працювали фахівці високого рівня, то вони повинні отримувати гідну зарплату. Її розмір має залежати від того, який це орган і яке державне підприємство.
Якщо подумати, ця логіка не нова. У будь-якій сфері — від медицини до ІТ — кадри, які розуміють складні процеси, не працюють за мінімальні кошти. А отже, державний сектор конкурує з приватним бізнесом не лише ідеями, а й фінансовими умовами.
Межа між економією та ефективністю
Пропозиція про обмеження зарплат викликала жваві дискусії. Одні кажуть: бюджет не гумовий, треба зменшувати витрати. Інші наголошують: економити на людях, які ухвалюють важливі рішення, небезпечно. Коли платять мало, фахівці йдуть або за кордон, або в бізнес. І тоді в державі лишаються не найкращі кадри, а ті, хто погоджується на все.
До речі, у кількох країнах Європи вже пробували вводити схожі обмеження, але швидко поверталися до гнучкішої системи — бо ефективність роботи держорганів падала.
Індексація зарплат військовим — пріоритет
Прем’єрка також торкнулася теми, яка для багатьох сьогодні набагато важливіша — заробітні плати військових. За її словами, у проєкті бюджету на 2026 рік на сектор безпеки та оборони заплановано близько 2,8 трлн грн. Частину цих коштів, пояснила Свириденко, можна буде спрямувати саме на індексацію зарплат військовослужбовців.
Йдеться не лише про збільшення виплат, а про підтримку системи мотивації, яка має працювати стабільно. Адже, як показує досвід останніх років, навіть невеликі затримки або різниця в окладах помітно впливають на моральний стан людей, що стоять на передовій.
Куди веде дискусія про зарплати
Питання оплати праці у держсекторі — це завжди про баланс. Між бажанням зекономити й потребою мати сильну управлінську команду. І, мабуть, про те, що держава має навчитися платити "по заслугах", а не за посаду чи статус.
Якщо система винагороди стане прозорою й справедливою, суспільство сприйматиме високі зарплати чиновників не як розкіш, а як інвестицію у якісне управління. Бо зрештою, ціна помилки у держуправлінні іноді більша, ніж будь-яка зарплата.
Джерело: 5692.com.ua
