Війна перекроїла не лише карти фронтів, а й соціальну мапу країни. Те, що раніше називали "середнім класом", тепер стало майже розмитим поняттям. Люди, які ще кілька років тому могли дозволити собі відпустку, нормальне житло й освіту для дітей, сьогодні нерідко рахують кожну гривню. Економічна стабільність змінилася на боротьбу за виживання.
Хто такі представники середнього класу
Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу, каже: середній клас — це ті, хто може забезпечити себе сам. Не просить субсидій, не чекає допомоги, живе з того, що заробляє власною працею. Але це ще й питання самоідентифікації. Людина має відчувати себе стабільною, не боятися завтрашнього дня. І головне — платити податки, бо це робить її дохід "чистим", офіційним.
Якщо коротко — це ті, хто тримає на собі країну. Але сьогодні навіть ця опора трохи похитнулась.
Гроші — не все, але без них ніяк
Експерти підрахували: щоб трійці людей (батьки й дитина) жити без особливих розкошів, але й не виживати, потрібно від 65 до 70 тисяч гривень на місяць. Хоча це, звісно, умовно. Бо Київ — це одне, а, скажімо, Хмельницький чи Полтава — зовсім інше. У столиці ціни на житло, їжу й послуги кусаються, тому навіть ті, хто має понад 30 тисяч, іноді не почуваються "середнім класом".
До речі, Пендзин зауважує, що не можна вимірювати цей статус лише грошима. Бо середній клас — це ще й люди, які беруть участь у житті громади, не стоять осторонь, коли вирішуються важливі питання.
Де в Україні ще залишився середній клас
За офіційними даними, середня зарплата в країні тримається на рівні 25 тисяч гривень, а в столиці перевищує 30 тисяч. Саме Київ сьогодні залишається осередком середнього класу — тут більше можливостей для роботи, бізнесу, розвитку. А от ближче до лінії фронту ситуація зовсім інша. Там більшість людей або втратили бізнес, або вимушені працювати за мінімальні гроші. На селі відносну стабільність мають фермери, які самі себе забезпечують і створюють робочі місця.
Як війна вдарила по стабільності
Після 2022 року українці втратили близько чверті своїх реальних доходів. Середній клас, який ще вчора був головною опорою держави, різко скоротився. Багато хто з тих, хто сплачував податки й утримував економіку, тепер сам потребує допомоги. Люди втратили бізнеси, квартири, роботу. Ті, хто переїхав із зони бойових дій, уже не можуть називати себе "середнім класом" — тепер вони внутрішньо переміщені особи, залежні від соціальних виплат.
Європейські масштаби і наші реалії
Порівняння з Європою звучить болісно. У Швейцарії річний дохід середнього класу сягає 80 тисяч доларів, у Німеччині — близько 40, у Польщі — менше, але все одно в рази більше, ніж в Україні. Однак важливо розуміти: там інші ціни, інший "кошик життя". У Швейцарії він найдорожчий на континенті, а в Польщі — один із найдешевших. Тому й цифри самі по собі не показують реальну картину. Середній клас — це, перш за все, про можливість жити без страху завтрашнього дня.
Погляд у майбутнє
Що буде далі? Економісти обережні у прогнозах. Поки триває війна, передбачити щось складно. Відновлення середнього класу прямо залежить від відновлення економіки. Коли з’явиться стабільність, робочі місця, безпека — тоді поступово повернеться і відчуття середнього достатку. Бо сьогодні навіть люди з доходом вище середнього не мають гарантій, що завтра не втратять усе.
Основні ознаки сучасного середнього класу
Якщо коротко, середній клас — це:
- Люди, які живуть на власні доходи й не користуються державною допомогою;
- Ті, хто має легальні прибутки та сплачує податки;
- Ті, чий дохід трохи вищий за середній по країні;
- Ті, хто ідентифікує себе як самодостатніх;
- І головне — відчуває певну впевненість у завтрашньому дні, навіть попри складні часи.
Стан опори суспільства
Середній клас — це не лише про гроші. Це люди, на яких тримається держава: вони створюють бізнеси, формують бюджети, підтримують економіку. Але поки країна живе у стані невизначеності, навіть вони не захищені від втрат. Істинне відродження середнього класу можливе лише тоді, коли в Україні з’явиться стабільність, безпека та можливість планувати життя не на день — а хоча б на рік уперед.
Джерело: 5692.com.ua
