В українському інформаційному просторі періодично з'являються повідомлення про те, що банки нібито блокують рахунки громадян за надто часті або великі перекази. Часто згадуються конкретні "ліміти": не більше 30 транзакцій на місяць або перекази на суму понад 5000 гривень. Однак, як пояснюють у Національному банку України, ці твердження не відповідають дійсності. Розбираємося, як насправді працює фінансовий моніторинг і чи варто перейматися через звичайні карткові перекази.
Основою для контролю за фінансовими операціями в Україні є Закон "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів…". Його мета — не обмежити побутові розрахунки громадян, а протидіяти серйозним злочинам: відмиванню брудних грошей, фінансуванню тероризму, корупції та шахрайству.
Головний міф: чи існують ліміти на кількість переказів?
Національний банк України офіційно спростовує інформацію про існування будь-яких лімітів на кількість карткових переказів, після яких банк має блокувати рахунок. Законодавство України не встановлює обмежень щодо кількості транзакцій, які може здійснити фізична особа. Інформація про "30 переказів" є неправдивою.
Натомість банки застосовують так званий ризик-орієнтований підхід. Це означає, що аналізується не кількість операцій, а їхній характер. Система автоматично відстежує транзакції, які виглядають нетипово для конкретного клієнта або мають ознаки підозрілої діяльності.
Які операції можуть привернути увагу банку?
Хоча чітких "червоних прапорців" для всіх не існує, банки звертають увагу на такі критерії:
- Незвична активність: Якщо клієнт, який зазвичай робить 5-10 дрібних переказів на місяць, раптом починає щодня отримувати десятки транзакцій від різних людей.
- Регулярні надходження однакових сум: Наприклад, щоденне отримання 10-15 разів по 300 гривень, що може свідчити про незадекларовану підприємницьку діяльність.
- Операції на великі суми: Обов'язковому фінансовому моніторингу підлягають операції на суму, що дорівнює чи перевищує 400 тис. гривень.
- "Дроблення" платежів: Спроби уникнути фінмоніторингу шляхом розбиття великої суми на кілька менших транзакцій.
Що відбувається, коли банк зацікавився вашими переказами?
Якщо операція клієнта видається банку підозрілою, фінустанова (яка є суб'єктом первинного фінансового моніторингу) зобов'язана відреагувати. Процес зазвичай виглядає так:
- Тимчасове блокування або призупинення операції. Банк може тимчасово заблокувати рахунок або конкретну транзакцію.
- Запит на пояснення. Клієнту зателефонують або надішлють сповіщення з проханням надати документи, що підтверджують джерело походження коштів. Це може бути довідка про доходи, договір продажу майна, договір дарування тощо.
- Аналіз документів. Після отримання документів банк аналізує ситуацію.
- Прийняття рішення. Якщо пояснення та документи є вичерпними, рахунок розблоковують. Якщо ж клієнт не може підтвердити законність операції, інформація передається до уповноважених державних органів.
Кого це стосується в першу чергу?
Система фінмоніторингу не націлена на звичайних громадян, які переказують гроші родичам, повертають борги друзям чи збирають кошти на подарунок колезі. У зоні ризику насамперед ті, хто використовує особисті картки для ведення бізнесу.
Найпоширеніший приклад — інтернет-магазин в Instagram, власник якого приймає оплату за товар на свою особисту картку. Такі дії є порушенням, оскільки це незареєстрована підприємницька діяльність, з якої не сплачуються податки. Саме на виявлення таких схем і спрямована увага банків.
Отже, пересічним українцям не варто боятися блокування карток за побутові перекази. Водночас підприємцям варто пам'ятати: для ведення бізнесу необхідно використовувати спеціальні рахунки ФОП або юридичної особи.
Джерело: 5692.com.ua
