Іноді ми навіть не замислюємося, що те, що сприймаємо як своє рідне і споконвічне, колись прийшло з далеких країв. Ця культурна подорож, що перетинає континенти та століття, торкнулася і наших імен. Багато з тих, які нині звучать у кожній другій родині, мають цікаве й несподіване походження, що розкриває багатство світової історії та мовних зв'язків.
Імена з латинським корінням: Наталія, Тетяна, Марина
Багато хто вважає ім’я Наталія типово українським — насправді його корені десь під римським небом. Від латинського слова Natalis — "народження". Дехто додає, що пов’язано це все з виразом Dies Natalis Domini — День народження Господа, тобто Різдво. Звідси і значення "різдвяна". З часів хрещення Русі ім’я пройшло через церковнослов’янські книги, грецькі переклади, а вже потім — у п’єсу Котляревського. Пам’ятаєте "Наталку Полтавку"? Саме так.
Тетяна теж далека від слов’янського коріння. Її римське минуле приховане у родовому імені Tatianus. Колись у Стародавньому Римі жив собі цар сабінів Татій, ім’я його й дало початок Тетяні. Завдяки християнським святим мученицям ім’я дісталося до Київської Русі разом із церковними книгами.
А Марина? Якщо перекласти буквально з латини — "морська". Пов’язують її і з Венерою, богинею кохання, яку іноді кликали Венера Марина. Древні вірили — народилася вона з морської піни. В українських родинах це ім’я закріпилося після поширення християнства і згадки Святої Марини.
Давньоєврейські та грецькі витоки: Ганна, Олена, Іван, Марія, Михайло, Катерина
Ім’я Ганна (чи Анна) знайоме кожному. Та першоджерело — глибоко в давньоєврейській мові. Hannah — це "милість" чи "благодать". Біблійні перекази розповідають про Анну — матір пророка Самуїла й, звісно, матір Діви Марії. Тому ім’я живе серед українців так давно, що вже й не дивина, що воно своє.
Олена — ще одна давня гостя з Греції. Витоки — від Helene, що означає щось на кшталт "сяюча, світла". Грецька міфологія залишила нам образ Олени Троянської, символ краси й причину великої війни. Християнський світ знає іншу Олену — матір імператора Костянтина Великого.
Іван — без перебільшень одне з найрідніших імен для українців. Проте теж не наше споконвіку. Походить від єврейського Yochanan: "Бог милостивий". Іванів на Русі стало так багато після хрещення, що це ім’я стало майже символом простого чоловіка. Згадайте хоча б казки про Івана-Царевича чи Івана-Побивана.
Марія — ще одна гілочка з єврейського коріння. Miryam може трактуватись по-різному: "гірка", "улюблена", "та, що любить Бога". Найбільше це ім’я закріпилося за Богородицею. І тепер чи не в кожному селі можна знайти Марію — у піснях, спогадах, історіях.
Михайло — тут знову давньоєврейський слід. Mikha'el перекладають як запитання: "Хто як Бог?" або "Чи є рівний Богу?". Архангел Михаїл — символ захисту й боротьби зі злом — шанований у багатьох релігіях.
Катерина — ім’я з грецьким серцем. Aikaterine, за найпоширенішою версією, — "чиста" чи "непорочна". У нас воно прижилося завдяки святій великомучениці Катерині, яку часто вважають покровителькою мудрості й знань.
І хоч кожне з цих імен має чужинський слід у коренях, вони давно стали своїми у нашій мові та піснях. Така вже доля української культури — приймати і творити своє з усього світу. Часом чужі слова стають рідними серцю. Так і з іменами, які ми давно вимовляємо по-нашому, не думаючи про давню дорогу, якою вони прийшли до нас, і про величезне культурне багатство, яке вони несуть в собі.
Джерело: 5692.com.ua
