В Україні поступово змінюється підхід до безпеки на місцях. У часи, коли ризики не десь там, а буквально за кілька кілометрів — від обстрілів до пожеж і техногенних аварій — відповідальність за захист кожної громади вже не розпорошена. З’явиться конкретна людина, яка знатиме кожну вулицю, кожен схил і кожну загрозу.
Хто такий офіцер-рятувальник і чим він займатиметься
У кожній територіальній громаді має з’явитись фахівець, який не просто ходитиме у формі, а реально буде тією людиною, до якої можна звернутись у разі біди. Це офіцер-рятувальник — нова посада, яка має стати опорою для місцевої влади й мешканців.
Його роль — це не просто бути "при МНС", а бути на постійному зв’язку з людьми, знати проблемні точки, працювати з дітьми в школах, навчати старших, перевіряти укриття, організовувати евакуацію, якщо щось піде не так.
Які завдання — і що це реально означає
Цей рятувальник відповідатиме за:
- пожежну безпеку (від перевірки гідрантів до інструктажів у школах);
- підготовку до надзвичайних ситуацій (тренування, укриття, плани евакуації);
- цивільний захист (інформаційна робота, зв'язок із ДСНС і поліцією);
- організацію евакуації, якщо виникне така потреба.
Це людина, яка не просто формально призначена. Вона має знати свою громаду як власну хату, адже без цього нічого не спрацює.
Що сказав міністр і чому це важливо зараз
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко нагадав, що безпека має починатися там, де живе людина. Саме для прифронтових чи прикордонних територій це вже давно не теорія, а щоденна реальність. У таких умовах офіцер-рятувальник — це не розкіш, а практична необхідність.
За схожими моделями працюють системи реагування в Польщі, Швеції, Ізраїлі. Там локальний рятувальник — це і медіатор, і тренер, і лідер громади. І, що головне — він не зникає після катастрофи, а навпаки — діє на випередження.
Ще кілька нюансів, які не озвучуються вголос
Зі впровадженням цієї моделі громади отримають більше автономії. І водночас — більше відповідальності, адже тепер не можна буде сказати, що "ніхто не попереджав".
У рятувальника будуть повноваження й інструменти, але потрібна підтримка людей — бо без неї він не стане точкою сили. Очікується, що на перших етапах посади отримають ті, хто вже має досвід у надзвичайних ситуаціях: ветерани ДСНС, військові з навичками цивільного захисту, люди з авторитетом у громадах. Але надалі — систему будуть масштабувати.
Цікаве доповнення
У кількох громадах уже тестують такий підхід. Наприклад, у деяких ОТГ Київської та Чернігівської областей під час тривог рятувальники встигали не тільки повідомити людей, а й допомогти з логістикою: організувати транспорт, доставити маломобільних, подбати про тварин. І це працює. Коли в тебе є одна конкретна людина, яка за все це відповідає — усе виглядає трохи менш хаотичним.
Безпека громади — не лише про сирени й укриття. Це про довіру до того, хто поруч, про швидкість дій і про чіткий план. У час війни ця модель може стати не просто нововведенням, а ключовим інструментом збереження людських життів. Від того, як ми організуємо це зараз — залежатиме, чи зможемо реагувати швидко, коли стане справді небезпечно.
Джерело: 5692.com.ua
